Народно-визвольна армія Югославії: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 63:
8 вересня 1943 року сталася подія, що дуже вплинула на подальший розвиток подій в Югославії: капітулювала Італія. 15 італійських дивізій, що воювали проти партизанів, вийшли з війни, а їхня зброя та спорядження потрапило до рук НВАЮ. Це дозволило збільшити лави партизанів на 80 тисяч бійців.
З переходом на бік Союзників Румунії та [[Болгарська операція|Болгарії]], де під впливом успішного наступу Червоної армії відбулися державні перевороти і до влади прийшли прорадянські уряди, Східний фронт Другої світової війни докотився до кордонів колишньої Югославії. 5 липня 1944 року лідер югославських комуністів [[Йосип Броз Тіто]] звернувся до Сталіна з проханням про «найбільшу допомогу» і вступ військ Червоної армії на територію Югославії, попереджаючи, що тільки так можливо буде уникнути впливу західних Союзників і прихильників королівського уряду у вигнанні (насамперед — четників). 28 вересня 1944, діючи з території Румунії та Болгарії, до Югославії вступили радянські війська 2-го і 3-го Українських фронтів (46-я і 57-а армії, 4-й гвардійський мехкорпус і [[Дунайська військова флотилія (СРСР)|Дунайська річкова флотилія]]), а також збройні сили прокомуністичного Вітчизняного фронту Болгарії (11 дивізій і 2 бригади)<ref>[http://militera.lib.ru/research/zadohin_ag/05.html
За підтримки Червоної армії і болгарських військ, частини НВАЮ, що налічували до 650 тис. бійців і володіли переданими СРСР і США бойової авіацією і бронетехнікою, розгорнули успішний наступ проти гітлерівців і їх союзників в Сербії, Македонії та Чорногорії. 20 жовтня після запеклих боїв ними був [[Белградська операція|взятий Белград]]<ref>The composition of the 2nd Army was: Bulgarian Armored Brigade, 8th Infantry Division, 4th Infantry Division, 6th Infantry Division, 12th Infantry Division, parts of the 24th and 26th Infantry Divisions, and the 1st Assault Gun Detachment, pp.166–208, Grechko</ref>.
На початку листопада 1944 року радянські війська вийшли з Югославії. У складі югославських військових частин залишилося багато радянських військових фахівців, які мали підготувати кадри для армії нової Югославії. СРСР передав частинам НВАЮ велику кількість стрілецького та важкого озброєння, літаків, бронетехніки, засобів зв'язку та ППО. Все це дозволило югославським комуністам в 1945 р. розгорнути свої збройні сили до 800 тис. чол.
Боротьба за визволення Югославії завершилася лише в середині травня 1945 року, через тиждень після капітуляції Німеччини. Це тим, що залишки німецьких військ та його союзників — хорватських усташів, російських козаків Краснова та інших колабораціоністів — намагалися пробитися до Австрії, щоб там здатися англо-американським військам. Завдяки цьому багатьом лідерам усташів вдалося врятуватись. Щодо козаків Краснова, то вони поголовно були видані англійцями радянському командуванню.15 травня 3-тя армія НВАЮ [[Полянська битва|завдала поразки]] останньому великому угрупованню військ противника в Словенії, тим самим завершивши звільненню країни<ref>Thomas, N., Mikulan, K. and Pavelic, D. ''Axis Forces in Yugoslavia 1941-45'', Osprey, London, 1995. {{ISBN|1-85532-473-3}}</ref>.
| |||