Велетень: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
V85 (обговорення | внесок) м interwiki fix |
Немає опису редагування |
||
Рядок 6:
На [[гуцул|Гуцульському]] [[Підгір'я|Підгір'ї]] також оповідали: «Спочатку світу та були такі великі люди, що підпирали головами хмари і переступали гори і долини. Як переступав дуба і коловся в ногу, брав найгрубшого дуба одною рукою, виривав із землі і казав, що „в бодяка уколовся“. Один другому з руки в руку через [[Дністер]] і [[Дунай]] сокиру подавали…» (Етногр. Збір-ник, НТШ, XIII, 4).
Велетні представляються народній уяві чито, як у [[Греція|грецькій]] [[:Категорія:Антична міфологія|мітології]], як [[Титан (міф)|Титани]], давніші божеські істоти, що мусіли поступитися перед молодшими [[Бог|богами]], — у наших предків такі уявлення спостерігаються в низці так званих старших [[богатир|богатирів]] — [[Святогор|Святогора]], [[Самсон|Самсона]], [[Коливан|Коливана]], тощо; чито, як у [[Німеччина|германській]] [[:Категорія:Германська міфологія|мітології]], як представники згубних сил природи — моря, льоду, морозу, вогню; чито, як [[Гіганти|Ґіґанти]], людополібні, але потворні жахливі істоти, шо постають проти богів і від них гинуть. Слід цього останнього уявлення залишився і в нас у легенді про ВЕЛИКДОНІВ (див. [[Баба кам'яна]]).
У біблійній книзі Буття 10:8-9 [[Німрод]] названий початком велетнів. "Він розпочав на землі велетнів, був дужим мисливцем перед Господнім лицем. Початком царства Німрода був [[Вавилон]], [[Ерех]], [[Аккад]], [[Калне]] у землі [[Шінеар]]". І, нарешті, ближче бїблійної традиції, (І Мойсея. VI, 4) велетні уявляються, як «[[Адам|Адамові]] Люди», себто Адамове потомство, шо жило беззаконно і вигинуло в [[потоп|потопі]]: «Вони насипали вали і могили, та [[Бог]] постановив їх знищити за те, шо жили беззаконно, в вічних усобицях і кровопролитті…» (Новосельський. ІТ, ст. 11). Загибіль велетнів може бути різна, але вона — конечна. [[Україна|Українські]] [[приповідка|приповідки]] зберегли нам цю віру в неминучу загибіль велетнів: «Велетневі не довго жити» (Номис, 5826). Сюди ж відноситься й друга приповідка про велетнів, що збереглася в Літописах: «Погибоша, аки обри», — себто загинули, як [[обри]], А обри, як доводив [[М. Костомаров]], це власне велетні, хоча в історії це ім'я прикладається до народу [[авари|аварів]] (М.Костомаров «Сочиненія», V, 303).
| |||