Тяжилів: відмінності між версіями
[очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 228:
З ініціативи ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР був виданий 7 серпня 1932 р. горезвісний закон «Про охорону соціалістичної власності», який за «присвоєння» селянами навіть жмені зерна з колгоспного поля карав розстрілом або концтабором. Після збору врожаю 1932 року у селян був забраний весь хліб. Внаслідок цих репресій на Україні штучно зроблений московською владою голод, в результаті якого по селах і малих містах України вимерло до 8 мільйонів людей. Голод не обминув жодного села у Вінницькій області. Учитель-пенсіонер з Гавришівки, Марко Григорович Марценюк, який будучи учнем початкової школи у 1932 році, врятувався від голодомору тим, що став працювати на «беконці». Так називався радгосп Вінницького м’ясокомбінату, який розташувався між Тяжиловим і Гавришівкою. Там була робота така, як і в колгоспі — виполювати бур’ян, але їсти давали тричі на день.
— Я часто бував тоді у свої приятелів у Тяжилові — згадував Марко Григорович — Всі голодували. У багатьох моїх ровесників корів забрали за несплату податків ще взимку, жодного окрайця хліба не було вдома. Підлітками пішли працювати в колгосп, бо для тих, хто там працював, варили «фармугу», — ріденьку воду з
'''''Сидить в Москві батько Сосо'''''
|