Битва під Любечем: відмінності між версіями

'''Любецька битва''' ([[1016]]) - битва між військами турівського князя [[Святополк Окаянний|Святослава Володимировича]] і новгородського князя [[Ярослав Мудрий|Ярослава Володимировича]] в [[1016]] біля м.


[[Любеч|Любеча]] (тепер село Ріпкінського р-ну Чернігівської обл.). Після смерті [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] (1015) між його синами розпочалась міжусобна боротьба за [[Великий князь|великокнязівський]] престол. Старший з них - Святополк Володимирович зайняв київський престол, і намагаючись позбутись інших претендентів на великокнязівську владу, вбив своїх братів Бориса, Гліба та [[Древляни|древлянського]] князя Святослава. Проти Святополка, зібравши велике військо (40 тис. новгородців і 1 тис. [[Варяги|варягів]] з князем Еймундом[[Еймунд]]ом), виступив Ярослав Володимирович. Дві [[Дружина (загін)|дружини]] зустрілись неподалік м. Любеча і протягом трьох місяців не відважувались розпочати бойові дії. Врешті в кін. 1016 відбулася вирішальна битва, в якій військо Святополка зазнало поразки, а він сам втік до свого тестя - польського короля [[Болеслав Хоробрий|Болеслава І Хороброго]]. Ярослав вступив у [[Київ]] і був проголошений [[Великий князь Київський|великим князем київським]].