Вільна Україна (газета): відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Dante Abasto (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Dante Abasto (обговорення | внесок)
м вікіфікація, правопис
Рядок 1:
'''Ві́льна Украї́на''' — [[Самвидав|самвидавна газета]], що виходила у березні-квітні [[1989]] року в [[Дрогобич]]і. Перший і єдиний номер газети був надрукований у [[Вільнюс]]і в квітні 1989 року накладом 5000 примірників. Одна ізз перших масових самвидавних газет України радянського періоду.
 
== Видавці газети ==
Видавцями газети була група студентів [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка|Дрогобицького педінституту]] та [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету імені Франка]], формально не об'єднаних в організацію, хоча в шапці газети значиться, що вона є органом організації «Молода Україна».
 
До групи входили: Андрій Степанов, Руслана Горін, Руслана Оркуш, Віра Сліпецька, Богдан Чайка, Володимир Кравець, [[Олесь Пограничний]].
Рядок 9:
Ініціатором видання був студент факультету іноземних мов [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка|Дрогобицького педінституту]] Андрій Степанов.
 
Основний корпус матеріалів «Вільної України» становили машинописні просвітницькі статті львівських дослідників та науковців з середовища [[Товариство Лева|Товариства Лева]], [[Товариство української мови імені Тараса Шевченка|Товариства Українськоїукраїнської мови]] та [[Українська Гельсінська спілка|УГС]]. Редакційну статтю від руки написали Андрій Степанов та Руслана Горін у поїзді дорогою у [[Вільнюс]]. Газета друкувалась на ротапринті у вільнюському Інституті напівпровідникової фізики АН [[Литовська Радянська Соціалістична Республіка|Литовської РСР]]. Контактною особою у цьому інституті була пані Регіна.
 
Як згадував Андрій Степанов: «Коли ми приїхали до Вільнюса, то зустріч з пані Регіною відбувалася у Вільнюській римо-католицькій катедрі. Ми вдавали, що молимося, а потім під час короткої розмови з пані Регіною передали макет…»
 
== Історія доставки видання в Україну ==
Двічі до Вільнюса за газетою їздили члени групи, але через слідкуваннястеження (або загрозу слідкуваннястеження) із боку [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]] газету не вдавалось отримати й доставити в [[Дрогобич]]. Лише за третьою спробою, у п'ятницю 20 квітня 1989 року, газету було доставлено у Дрогобич. Привіз її студент факультету журналістики [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]] Олесь Пограничний (на той час вже виключений зіз [[Львівський національний університет імені Івана Франка|ЛДУ]]університету). Звідси газета почала розповсюджуватися Україною.
 
== Справа КДБ щодо газети ==
 
На підставі Доповідної записки голови КДБ [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] Миколи Голушка «О распространении в г. Львов самодеятельной газеты» було заведено справу (інв. № &nbsp;2805, фонд 16, в трьох томах на 223 сторінках)<ref>{{Cite news|title=Документи СБУ, які вона називає секретними (СКАНИ)|url=https://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/4c8f804d604e7/|work=Українська правда - Блоги|accessdate=2021-05-04|archive-date=4 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210504100910/https://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/4c8f804d604e7/}}</ref>
Наступних чисел газети «Вільна Україна» група не випускала.
 
Частина учасників групи увійшла до [[Студентське братство «Каменяр»|Студентського братства «Каменяр»]] [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка|Дрогобицького педагогічного інституту]].