Електронна промисловість України: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Bryndza (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
OPbot (обговорення | внесок) м Виконується завдання 5. Див. Обговорення робота |
||
Рядок 1:
'''Радіоелектронна промисловість''', галузь машинобудування, яка в плануванні класифікується від 1968 окремо як радіопромисловість, електронна промисловість та підгалузь приладобудування (спеціялізовані зав. оборонної, авіяційної і суднобудів. промисловості та промисловості заг. машинобудування). В офіц. звітній статистиці Р. п. подасться тільки в категоріях «прилади, засоби автоматизації і обчислювальної техніки» та «радіоприймачі, радіоли, телевізори і магнітофони побутові», шо становить лише частину всієї продукції. За сов. методою обчислення нац. доходу, у 1969 Р. п. давала в УРСР бл. 1,8% продукції всієї промсти (у СРСР — 1,7%; в Америці — 4,2%), у дійсності, певно, більше. Р. п. тільки частково виробляє готову кінцеву продукцію; велику частину її продукції становлять компоненти ін. кінцевих продуктів, а також частини, півфабрикати й матеріяли, і тому її тяжко охопити статистичною класифікацією. Але без компонентів Р. п. не може Існувати безліч сучасних готових виробів: ракети, штучні супутники, атомові електростанції і т. п. Як матеріяли й компоненти для своїх виробів Р. п. вживає також багато стратегічно важливих і дефіцитних металів, пластмас, мінералів та синтетиків, тому тісно пов'язана з багатьма ін. галузями промисловості. За організацією виробництва, технологією й зв'язками до Р. п. повністю або почасти належать такі галузі й підгалузі промисловості: радіотехн., телефонно-телеграфна, промисловість спеціяльної (у значній мірі воєнної) радіоелектроніки та радіонавігаційного обладнання, кібернетичні, електронно-обчислювальні та керуючі машини (компютери) і прилади радіоелектронної автоматики, промисловість, що виробляє електронні машини для програмового управління виробничими процесами, бюровою роботою, контрольно-обліковими, плановими і комерційно-фінансовими операціями, машини для шкільного навчання, для фоторепродукції документів, зберігання і знаходження інформацій; далі промисловість вимірювальної апаратури, електровакуумна, технологічної апаратури, напівпровідників, радіодеталів, матеріялів для Р. п. (виробляє електротехн. скло, спеціяльну кераміку, ферити, п'єзокварцеві та слюдяні вироби, люмінофор тощо) та спеціяльне машинобудування для Р. п.
На Україні Р. п. підлягає лише відповідним союзним мін-вам. Вона є наймолодшою галуззю промисловості як на Україні, так і в світі, але значення її вже величезне, а незабаром буде вирішальним для всього нар. господарства, бо Р. п. стає серцевиною всього машинобудування. Початки Р. п. на Україні припадають на 1896, коли у Сумах бельгійці збудували машинобудів. майстерні, що виробляли серед ін. телефонні й телеграфні апарати. Першу радіотелеграфну
Р. п. — працемістка і матеріялоінтенсивна промисловість, що не потребує багато металу та енерґії. Натомість їй потрібна велика н.-д. база, експериментальні
Р. п. України тепер є на рівні Р. п. Чехо-Словаччини й Сх. Німеччини, тобто належить до найвище розвинутих галузів у всьому сов. бльоці, однак, порівняно з Зах., — відстає. У 1969 на Україні було встановлено лише 74 компютери, тоді як в Зах. Німеччині — понад 300, у Франції — навіть понад 500. За зах. приблизними даними СРСР нині продукує яких 500 — 600 компютерів на рік, Америка — 15 000. За планом на 1975 СРСР мав би продукувати не більше 2 000 компютерів. Невелика кількість великих компютерів, які СРСР вживає для вивчення космосу й у військ. справах, були складені поодинці, а ті дрібні компютери, що є тепер у серійному виробництві на Україні і в СРСР, є копіями зах. машин, виробництво яких на Зах. припинено ще у 1962. За офіц. сов. даними, у 1972 лише 65% продукції Р. п. СРСР відповідало світовому рівневі техніки. Багато виробів Р. п. СРСР нині імпортує з Японії, Англії, Франції, Італії, Швейцарії й Данії, а також з усіх країн Сх. Європи.
| |||