Романківці: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Innv (обговорення | внесок) м Відкинути всі редагування до зробленого Olegvdv68 |
Innv (обговорення | внесок) м к 13:04, 26 січня 2010 |
||
Рядок 35:
'''Рома́нківці''' — найбільше [[село]] [[Сокирянський район|Сокирянського району]] і одне з найбільших в [[Чернівецька область|Чернівецькій області]]. Розташоване на дорозі [[Чернівці]] — [[Сокиряни]], 20 км на захід від районного центру — міста Сокиряни. До найближчої залізничної станції ''Романківці'' — 2 км.
==
Колись на цій території було розташоване [[Сарматське море]]. 15-20 мільйонів років тому це [[море]] вкривало великі простори - від Кременецького кряжу і Карпат до сучасного Аральського моря. З відходом Сарматського моря поступово утворювались долини і русла рік, що нині впадають у Чорне і Азовське моря. Саме так утворився [[Дністер]], який і нині тече тією долиною, яку він розробив понад мільйон років.
[[Первісна людина]] на берегах Дністра та його приток з’явилася у ранньому кам’яному віці - близько 300 тис. років.
У Х-ХІІ ст.. територія, де стоїть село входило до складу [[Київ]]ської Русі. У середині ХІІ ст.. територія [[міжріччя]] Дністра та [[Прут]]у була відрізана від Русі половцями. [[Русічі]], що жили по Дністру (нащадки уличів і тиверців) пішли в ліси кодрової зони Молдови і [[Хотин]]ської [[ліс]]ової зони . У ХІІ-ХІІІ ст. територія нинішнього села перебувала майже на самому кордоні Галицько-Волинського князівства. Кордон проходив у хутора Галиця і чи входила територія, яку на цей час займає [[село]], у Галицько-Волинське князівство – не відомо, як не відомо і те, чи взагалі існувало саме в ті часи поселення на місці Романківців. Галицько-Волинське князівство згодом підпало під владу Золотої Орди. В 1345 р., коли угорські війська здолали татар і вигнали їх з правобережжя Дністра, територія відійшла до Угорщини, з середини XIV ст. – до складу Молдовської держави.▼
[[Подністров'я]] було досить густо заселене в часи трипільської культури і культури шнурової кераміки (4-5 тис. років тому). [[Археолог]]ічними розкопками виявлено поселення трипільської культури, віком десь 5500-3000 років до н.е., неподалік від Романківців - біля с. [[Гвіздівці]] в урочищі "Гнила Річка". Напевно, що це поселення, як і більшість інших трипільських поселень, складалося з великих глинобитних наземних будинків, розміром до 250 кв. метрів, в яких жили великосімейні громади з декількох парних сімей, для яких були призначені відгороджені у середині будинку приміщення з печами і [[очаг]]ами.
У ІІІ-му ст. до н.е. в ці землі вторглися войовничі кельтські і германські племена бастарнов. Гетські [[городища]] і відкриті поселення були розгромлені, в цій місцевості поступово склалася, так звана [[лукашівська культура]], яка була наслідком змішування залишків гетів і прибульців, але вона залишилася, так би мовити, більш гетською, ніж новою. У І-му ст. до н.е. виникли одна за одною дві гето-дакські держави – держава Буребісти (аж до Чорного моря), а наприкінці І-го ст. до н.е. – держава Децебала. Але, місцевість, де сьогодні розташовані Романківці, була десь на краю, або навіть поза краєм цих держав. На цій території і навколо вільно жили [[бастарни]], [[сармати]], [[фракійскі племена]] гетів, костобоків, карпів. Зрозуміло, що безпосередньо в районі розташування сучасних Романківців жили не всі вони відразу, але хто саме жив – не відомо. У 105-106 р.р. н.е. [[римський імператор]] [[Траян]] розгромив державне утворення Децебала і на більшій його частині була заснована римська [[провінція]] [[Дакія]]. Але Дністровсько-Карпатьскі землі не підкорялися римській владі. Місцеві [[племена]] у ІІІ-му ст. н.е. утворили могутній союз племен карпів (він і дав назву горам), які постійно здійснювали набіги на Дакію і більш південну римську провінцію Ніжню Мезію. Але ні якої державності у цього союзу не виникло, хоча в 70-х роках ІІІ-го ст. вони таки змусили римлян залишити Дакію. Тоді вже серед цих племен були і германські племена готів і сполів. [[Готи]] згодом підкорили і карпів, і сарматів і інші племена. [[Споли]] де який час жили в Подністров'ї, а згодом вони, а за ними і готи пішли до низу Дунаю .
Вперше Романківці документально упомянути у 1565 році.▼
Тобто, до того часу на цій території проживали племена, які не мали ні якого відношення до слов’ян. Але наприкінці ІІІ-го – на початку ІV-го ст.ст. н.е. склався новий, ще більш могутній союз племен, який згуртував племена фракійців, сарматів, готів і слов’ян. Саме цей союз племен став основою для створення черняхівської культури.
У [[1768]] році спалахнула чергова [[російсько-турецька війна]], яка тривала до [[1774]] року. Територію від турків у 1769-му році звільняла російська [[армія]] під командуванням [[генерал]]-[[фельдмаршал]]а князя А.А.Прозоровського. Безпосередньо в селі та поряд з ним боїв не було. Бойові зіткнення відбувалися на території сучасного Кельменецького [[район]]у. Достеменно відомо, що 16 квітня 1769 року значна частина армії разом з князем зупинялася на постой в селі Романківці. 17 квітня армія перейшла в табір під селом [[Новоселиця (Кельменецький район)|Новоселиця]], а ввечері перейшла під село [[Нелипівці]].▼
Для черняхівської культури характерно істотне підвищення рівня господарювання. У орному землеробстві застосовувалися нові польові культури, більш досконалі рала з полозом, серпи і коси, ручні [[млин]]и, коні і воли – як тяглова сила. Більш складною і досконалою стала ремісницька техніка. В поселеннях у великих будинках (65-120 кв. м.) жили великі патріархальні сім’ї. Але поступово збільшувалася кількість і малих сімей. В рештках поселень знаходили ключі і замки. Але в кінці ІV-го ст. відбулося нашестя кочових племен гунів з Центральної Азії і майже всі черняхівські поселення були знищені або залишені. Дністровсько-[[Прут]]ське міжріччя майже повністю знелюдніло. Напевне, що саме така доля спіткала і найдавніші слов’янські гвіздівецькі поселення.
Починаючи з Х ст. тут започатковується Попрутська оборона лінія Київської Русі, котра була повністю сформована галицькими князями в середині ХІІ-го ст.
▲
Російські війська понесли значно менші втрати. Були вбиті: 3 [[гусар]], [[полковник]] козачий Пушкарьов, 1 есаул, 13 [[коза]]ків, 4 лошаді. Поранені: 1 вахмистр, 1 [[капрал]], 1 трубач, 7 [[гусар]], [[полковник]] козачий Федотов, який на другій день від рани помер, 4 [[осавул]]ів, 5 хорунжих, 1 [[сотник]], 1 п'ятидесятник, 19 [[козак]]ів.▼
У 1241 р. через північнобесарабські землі до Центральної Європи пройшли монголо-татарські орди хана Батия. Були зруйновані великі і малі поселення, багато людей було знищено або угнано у [[полон]]. [[Галицько-Волинське князівство]] підпало під владу Золотої Орди. Але в подальшому [[монголи]] всі свої військові походи здійснювали мінуючи східне Прикарпаття, в тому числі Північну Бесарабію, на яку і галицьке князівство майже остаточно втратило вплив. На території знову ж такі в основному мешкало слов’янське населення, яке суттєво перевищувало волошське. У середній частині сучасної Молдови в поселеннях серед місцевого населення проживали і [[ординці]], які володіли землями, збирали данину. Збирали вони її і на землях північного Подністрів’я. В 1345 р., коли угорські війська здолали татар і вигнали їх з правобережжя Дністра, територія відійшла до Угорщини.
Після завершення цієї війни Романківці (як і вся [[Бессарабія]]) входять до складу Російської імперії. Точніше, формально на той час це була нейтральна територія, яка не підлягала заселенню ні турецькою ні російською сторонами, але фактично вона перебувала під контролем Росії.▼
Приблизно у 1359 р. волошському воєводі Богдану вдалося здобути незалежність від Угорського королівства і створити самостійне [[Молдовське князівство]]. А після перемог русько-літовських військ над монголо-татарами у Синіх Вод в 1362 р. і після Куліковської битви у 1380-му році [[воєвода]] Богдан все більше розповсюджував владу князівства на територію східного Прикарпаття. У 1392 році він вже називає себе воєводою землі Молдовської від гір до моря. Напевне, що приблизно тоді ж територія Романківців теж попала під владу князівства.
== Давня історія місцевості і села ==
Влітку 1475 року молдовський господар приніс васальну присягу угорському королю. Відповідно і територія сучасних Романківців опинилися під владою Угорщини. Влітку 1476 р. турецька армія за підтримки кримських татар пройшли через всю Молдову до [[Хотин]]а, але молдовське військо застосувало тактику постійного відступу і спустошення населених пунктів, внаслідок чого турки пішли за [[Дунай]] через голод у армії. Але війни з османами продовжувалися. [[Молдова]] фактично постійно була змушена утримувати турецькі війська від походів на Європу і була виснажена. У 1489 р. [[Молдова]] уклала мир з турками, а згодом (приблизно в 1500 р.) і з Московським царством. На це образилися [[поляки]] і в 1497 р. у Північну Бессарабію увійшла польська армія. Але [[Московське царство]] не допустило приходу на допомогу полякам литовського війська і послаблена польська армія була розбита молдовським військом.
Все ж такі [[Молдовське князівство]] спочатку було змушене платити туркам данину, потім визнало васальну залежність у 1512 р. До 1538 року завершився процес встановлення повного турецького володарювання на території, що належала Молдовській державі. З того часу теритррія Романківців опинилася під владою Туреччини, входила до створеної турками адміністративно-територіальної одиниці, на кшталт повіту – [[Хотин]]ської райї. Через це, навіть після звільнення від турецького панування, населення цієї території тривалий час називали райками або райлянами.
▲Вперше Романківці документально упомянути у 1565 році.
▲У [[1768]] році спалахнула чергова [[російсько-турецька війна]], яка тривала до [[1774]] року. Територію від турків у 1769-му році звільняла російська [[армія]] під командуванням [[генерал]]-[[фельдмаршал]]а князя А.А.Прозоровського. Безпосередньо в селі та поряд з ним боїв не було. Бойові зіткнення відбувалися на території сучасного Кельменецького [[район]]у.
▲18 квітня [[Російська імператорська армія|російська армія]] розташувалася правим флангом до с. [[Вартиківці]]. Саме там відбулася одна з битв з турецьким [[військо]]м під командуванням Алі-Паши. У неприятеля було відбито чотири прапори, два бубни (цей значний символ турецької армії), вбито більш як 300 вояків, відбито 200 коней. Російські війська понесли значно менші втрати. Були вбиті: 3 [[гусар]], [[полковник]] козачий Пушкарьов, 1 есаул, 13 [[коза]]ків, 4 лошаді. Поранені: 1 вахмистр, 1 [[капрал]], 1 трубач, 7 [[гусар]], [[полковник]] козачий Федотов, який на другій день від рани помер, 4 [[осавул]]ів, 5 хорунжих, 1 [[сотник]], 1 п'ятидесятник, 19 [[козак]]ів.
▲Після завершення цієї війни Романківці (як і вся [[Бессарабія]]) входять до складу Російської імперії. Точніше, формально на той час це була нейтральна територія, яка не підлягала заселенню ні турецькою ні російською сторонами, але фактично вона перебувала під контролем Росії.
По [[Бухарест]]ському мирному договору 1812 р., укладеному між Туреччиною і Росією ця територія остаточно була приєднана до Росії. Село стало волостним центром [[Хотин]]ського [[повіт]]у Бесарабської губернії. Адміністративним центром губернії став [[Кишинів]]
== Перша половина ХХ-го сторіччя (до 1944 р.) ==
| |||