Повіти Польщі: відмінності між версіями

Уперше трапляється в джерелах кінця [[14 століття|XIV століття]], написаних діловою [[Давньоруська мова|«руською» мовою]] [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. На території Галицької Русі, західної [[Волинь|Волині]] та західного [[Поділля]] в складі Польського королівства до 30-х років [[15 століття|XV століття]] повіти являли собою округи, якими управляли [[воєводи]], які призначалися з місцевого населення і підпорядковувалися [[староста]]м. З утворенням [[Руське воєводство|Руського]], [[Белзьке воєводство|Белзького]] і [[Подільське воєводство|Подільського]] [[воєводство|воєводств]] ці землі також були поділені на повіти. Управляв повітом гродський староста, що відав адміністративними, судовими, а іноді й військовими справами. З поширенням на українські землі польського права у кожному повіті діяв гродський суд (очолював староста) та виборний [[земський суд]], які обслуговували головним чином шляхту (передусім землевласницьку). До середини [[16 століття|XVI століття]] деякі з повітів складалися з свого роду підповітів на чолі з старостами нижчого рангу. У Волинській, Східноподільській і Київській землях до [[1566]] року повіти були старостинськими округами, а в створених цього ж року Волинському і Брацлавському воєводствах, а також у [[Київське воєводство|Київському воєводстві]] (існувало з [[1471]] року) — судово-адміністративними округами.

Повіт має окремий [[бюджет]], його доходи не залежать від доходів ґмін. Повіт не здійснює нагляд за діяльністю ґмін, не може відбирати їхні права і втручатися у їхнє фінансове управління. Фінансово автономний повіт може проводити власну бюджетну політику.