Supraphon (новели, повість): відмінності між версіями

Жодних змін в розмірі ,  2 місяці тому
[неперевірена версія][неперевірена версія]
 
{{Кінець цитати}}
 
[[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександр Клименко]]<ref>{{Cite web |url=http://bukvoid.com.ua/column/2015/09/28/154757.html |title=Мій «Supraphon», мій «Місяць авторського читання» — Буквоїд, 2015 |accessdate=2 січня 2018 |archive-date=2 січня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180102191529/http://bukvoid.com.ua/column/2015/09/28/154757.html }}</ref>:
{{Початок цитати}}
«У 2006 році вийшла друком моя перша прозова книжка з музичною назвою «Supraphon». Люблю цю книжку, писану на самоті, бо, працюючи над нею, я навіть не здогадувався про існування читачів, а тому не думав про них. А це велика радість&nbsp;— не залежати від читацької думки: коли птахи свідомості перебувають на волі, тоді ніщо не обмежує творчої свободи. Я завжди знав, що маю написати оту першу книжку&nbsp;— написати своїми словами. Однак не здогадувався, яку саме назву матиме книжка.
 
Я закінчив [[Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка|Житомирське музичне училище]] та [[Національна музична академія України імені Петра Чайковського|Київську консерваторію]]. Багато років у складі гурту «[[САТ]]» грав на баяні сучасну імпровізаційну музику і академічний авангард. А ще я постійно слухав музику&nbsp;— класику, рок, джаз, фольклор. У роки радянської «залізної завіси», яка забезпечувала ізоляцію від західного світу, відсутність інформації була однією з найбільших проблем. Тому все, що тоді сприяло вирішенню цієї проблеми і формувало мій світогляд, сьогодні пригадую з особливою вдячністю. Одним із якісних інформаційних джерел були для мене вінілові платівки чехословацької фірми грамзапису «[[Supraphon]]» з імпровізаціями Іржі Стівена, Рудольфа Дашека, [[Адам Маковіч|Адама Маковіча]] й інших джазових&nbsp;— і не лише джазових&nbsp;— виконавців. Тож написавши книжку, в якій і на мить не забував про музику, назвав її коротко&nbsp;— «Supraphon». А тоді сів за комп’ютер і зробив дизайн, щоб алюзія була максимальною: квадратна книжка з намальованою на обкладинці супрафонівською платівкою і конверт для книжки&nbsp;— майже платівковий. Окрім того, новели і повість, що ввійшли до «Supraphon’у», за платівковою аналогією утворювали відповідні книжкові розділи&nbsp;— side A, side B»<ref>{{Cite web |url=http://bukvoid.com.ua/column/2015/09/28/154757.html |title=Мій «Supraphon», мій «Місяць авторського читання» — Буквоїд, 2015 |accessdate=2 січня 2018 |archive-date=2 січня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180102191529/http://bukvoid.com.ua/column/2015/09/28/154757.html }}</ref>.
{{Кінець цитати}}
 
Анонімний користувач