Герман II Навплій: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
== Життєпис ==
Про походження обмежені відомості, але напевне належав до представників візантійської еліти. Народився в Анаплії (фема Фракія). На момент Четвертого хрестового походу 1204 року служив дияконом у соборі Св. Софії. Після падіння Константинополя став ченцем у монастир біля [[Баликесір|Ахірая]] (Мала Азія). У 1223 році був обраний за підтримки нікейського імператора [[Іоанн III Дука Ватац|Іоанна III Ватаца]] константинопольським патріархом. Швидко виявив себе цінним союзником останнього.
Протягом усього свого патріархату Герман II намагався відновити свою владу в саттусі очільника православних колишньої Візантійської імперії. Для цього підтримував Іоанна III в прагненнії відновити кордони Візантії. Патріарх в цій справі зіткнувся з єпископами [[Фессалонікійська імперія|Фессалонікська імперія]], насамперед Деметрія Хоматеноса, архієпископа Охридського. 1230 року ситуація для Германа II покращалася після поразки фессалонікського імператора [[Феодор Комнін Дука|Феодора I]] у війні проти Другого Болгарського царства. Вже у 1232 році розкол церковні ієрархі Епіру та Фессалії визнала владу Германа II.
Патріарх, незважаючи на те, що був запеклим критиком «помилок» католицької церкви та автором численних антикатолицьких трактатів, спочатку він був готовий до зближення з Римом. У 1232 році він відправив групу францисканців як посланців до папи римського. Герман II запропонував скликати Вселенський собор, спрямований на возз'єднання церков. У відповідь у 1234 році до Нікеї прибула делегація францисканців і домініканців, але їх повноваження були обмежені: вони не мали вести будь-які перемовини, лише щоб озвучити пропозиції до імператора та патріарха. Ця делегація була на соборі, який відбувся в Німфейоні, де сторони нідо чого не домовилися..▼
▲Патріарх, незважаючи на те, що був запеклим критиком «помилок»
Разом з тим з огляду на посилення потуги Болгарії вимушен був визнати статус [[Тирновський патріархат|Тирновського патріархату]]. Також це було зроблено задля відірвання Болгарської церкви від унії з Католицькою церквою. Рішення про надання Болгарській церкві статусу патріархії було прийнято 1235 року на соборі в Лампсаку, де бравли участь Антіохійський та Александрійський патріархи, сановники грецької та болгарської церков, абати низки монастирів.▼
▲Разом з тим з огляду на посилення потуги Болгарії вимушен був визнати статус [[Тирновський патріархат|Тирновського патріархату]]. Також це було зроблено задля відірвання Болгарської церкви від унії з Католицькою церквою. Рішення про надання Болгарській церкві статусу патріархії було прийнято 1235 року на соборі в Лампсаку, де бравли участь Антіохійський та Александрійський патріархи, сановники грецької та болгарської церков, абати низки монастирів. За цим інтронизував патріарха [[Йоаким І Болгарський|Йоакима I]], вручивши йому особисте послання з підписами інших патріархів і золотою печаткою.
1238 року той здійснив поїздку землями Епірського деспотату і Фессалії. Помер у червні 1240 року. Новим патріархом став [[Мефодій II (патріарх Константинопольський)|Мефодій II]].
Рядок 16 ⟶ 18:
{{Константинопольські патріархи}}
[[Категорія:константинопольські патріархи]]
[[Категорія:Візантійські письменники]]
| |||