Тульчин: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м уточнення
Рядок 98:
{{wide image|Palac tu 04.jpg|850px|<center> [[Палац Потоцьких (Тульчин)|Комплекс палацу Потоцьких]], панорамний знімок під час реставрації</center>}}
 
З березня [[1796]] по березень [[1797]] року в Тульчині перебував російський полководець [[Суворов Олександр Васильович|Олександр Суворов]]. За 12&nbsp;км від міста (с. [[Тиманівка (Тульчинський район)|Тиманівка]]) розташовані [[Три суворівські криниці|криниці]], які викопали і облаштували в свій час солдати [[Суворов Олександр Васильович|О. Суворова]]. Саме тут, у Тульчині, великийросійський полководець написав свою геніальнувідому працю «Наука перемагати». В [[1806]] році в Тульчині стояв другий корпус Мейєндорфа, ад'ютантом у якого був видатний український письменник [[Котляревський Іван Петрович|Іван Котляревський]]. Перебував він у Тульчині з лютого по грудень 1806 року. А [[1818]] року в Тульчині розмістився штаб другої армії, офіцери якого були учасниками [[Франко-російська війна 1812|франко-російської війни 1812 року]] проти [[Наполеон]]а. Того самого року група прогресивно настроєних офіцерів штабу об'єдналася в [[Тульчинська управа|Тульчинську управу]] таємної організації «[[Союз благоденства]]», на зміну якому прийшло [[Південне товариство|Південне Товариство]] [[декабрист]]ів. Організатором і душею управи був полковник [[Пестель Павло Іванович|П.&nbsp;І.&nbsp;Пестель]], ад'ютант головнокомандувача другою армією. Молоді офіцери збирались на квартирі Пестеля. Тут можна було зустріти [[Юшневський Олексій Петрович|О. Юшневського]], [[Давидов Василь Львович|В. Давидова]], [[Вольф Фердинанд Богданович|Ф. Вольфа]], В. Іванова, [[Барятинський Олександр Петрович|О. Барятинського]], [[Волконський Сергій Григорович|С. Волконського]], [[Лорер Микола Іванович|М. Лорера]] та інших активних учасників майбутнього [[декабрист]]ського виступу.
 
На час перебування Павла Пестеля в Тульчині припадають його зустрічі з [[Пушкін Олександр Сергійович|Олександром Пушкіним]]; російський поет ще до свого заслання на південь Росії мріяв побувати у цьому затишному містечку Подільської губернії, де перебував штаб 2-ї армії і де серед кола революційно налаштованих молодих офіцерів мав чимало знайомих. Уперше йому вдалося приїхати до Тульчина лише у лютому [[1821]] року. А.Пушкін іще двічі побував у Тульчині&nbsp;— у серпні та листопаді [[1822]] року, де мав розмови з П.Пестелем, іншими діячами Південного товариства та його друзями-однодумцями [[Юшневський Олексій Петрович|А.Юшневським]], [[Басаргін Микола Васильович|Ніколаєм Басарґіним]], Раєвським та іншими. Він побував у [[Пестель Павло Іванович|Павла Пестеля]] вдома, відпочивав у нього під розлогими липами. Ті зустрічі й щирі розмови про майбутнє Росії надихнули А.Пушкіна на вірші, які навіки прославили Тульчин і перших провісників свободи. У 10-й главі відомого роману «Євгеній Онегін» читаємо: