Сакамото Рьома: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Sakamoto Ryoma.jpg|міні|праворуч|250пкс|Сакамото Рьома]]
 
'''Сакамо́то Рьо́ма''' ({{lang-ja|坂本龍馬, さかもとりょうま}}; [[3 січня]] [[1836]]&nbsp;— [[10 грудня]] [[1867]])&nbsp;— [[японія|японський]] політичний і громадський діяч [[період Едо|періоду Едо]]. Один із національних героїв Японії. Справжнє ім'я&nbsp;— Сакамото Наона́рі<ref>{{lang-ja|坂本直柔, さかもとなおなり}}</ref>. Псевдонім&nbsp;— Сайда́ні Уметаро́<ref>{{lang-ja|才谷梅太郎, さいだにうめたろう}}</ref>.
 
Рядок 11 ⟶ 12:
Рьома особливо захоплювався твором «Торгівля і мореплавання»<ref>{{lang-ja|通商航海論}}.</ref> [[Кавата Сьорю|Кавати Сьорю]]. Прибувши до Едо, він зустрівся із [[Кацу Кайсю]], урядовцем [[сьоґунат Токуґава|сьоґунату]], який керував реформами японського флоту. Вражений його знаннями, Рьома став його учнем. Він полишив ксенофобські ідеї й розпочав інтенсивно вивчати мореплавство. Наполегливість і завзяття Рьоми здобули йому посаду помічника Кацу. [[1863]] року, з дозволу сьоґунату, він брав участь у заснуванні тренувального центру військово-морських сил в [[Кобе, Хьоґо|Кобе]] і став його головою. Проте через раптову відставку Кацу, Рьому звільнили, а центр розформували. Під час перебування в Едо, він познайомився із [[Мацудайра Йосінаґа|Мацудайрою Йосінаґою,]] [[Йокої Сьонан|Йокої Сьонаном]], [[Юрі Мімаса|Юрі Мімасою]], [[Окубо Тадіхіро]] та [[Сайґо Такаморі]].
 
 
Після розпуску центру Рьома отримав протекцію уділу [[Сацума-хан]] і [[1865]] року разом із однодумцями заснував у [[Наґасакі]] підприємство «Камеяма» для торгівлі з закордоном. Під прикриттям цього підприємства, [[7 березня]] [[1866]] року в [[Кіото]] він спромігся укласти таємний союз між Сацума-ханом і [[Тьосю-хан]]ом, які планували повалити сьоґунат. Під час укладання, спільно з товаришем [[Накаока Сінтаро|Накаокою Сінтаро]], Рьома грав роль посередника між обома уділами. 23 днями поспіль його вислідили урядовці сьоґунату та кіотська поліція, які спробували заарештувати його у будинку купця Терадая. Проте Рьому врятувала названа донька купця, [[Терадая Рьо|Рьо]], яка навела переслідувачів на хибний слід. Згодом він одружився на цій дівчині; союз же, який був укладений за його посередництва, став фатальним для сьоґунату.
<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Зображення:Katsu Kaishū2.jpg|border|180px|]]
|[[Зображення:Sakamoto Ryōma.jpg|border|126px|]]
|[[Зображення:Narasaki Ryo.jpg|border|134px|]]
|[[Зображення:Nakaoka Shintaro.jpg|border|166px|]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>Кацу Кайсю</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Рьома</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Рьо, дружина Рьоми</small></div>
|<div style='text-align: center;'><small>Накаока Сінтаро</small></div>
|}
</center>
 
Після розпуску центру Рьома отримав протекцію уділу [[Сацума-хан]] і [[1865]] року разом із однодумцями заснував у [[Наґасакі]] підприємство «Камеяма» для торгівлі з закордоном. Під прикриттям цього підприємства, [[7 березня]] [[1866]] року в [[Кіото]] він спромігся укласти таємний союз між Сацума-ханом і [[Тьосю-хан]]ом, які планували повалити сьоґунат. Під час укладання, спільно з товаришем [[Накаока Сінтаро|Накаокою Сінтаро]], Рьома грав роль посередника між обома уділами. 23 днями поспіль його вислідили урядовці сьоґунату та кіотська поліція, які спробували заарештувати його у будинку купця Терадая. Проте Рьому врятувала названа донька купця, [[ТерадаяНарасакі Рьо|Рьо]], яка навела переслідувачів на хибний слід. Згодом він одружився на цій дівчині; союз же, який був укладений за його посередництва, став фатальним для сьоґунату.
 
[[1867]] року в Наґасакі Рьома зустрівся із [[Ґото Сьодзіро]], офіційним представником Тоса-хану і своїм колишнім переслідувачем. Останній перебував в Наґасакі для контролю за торгівлею хану. Тоса-хан відчував безперспективність ідеї розподілу влади між самурайством та [[куґе|аристократією]] і поступово переходив на антиурядові позиції. Через це влада хану простила Рьомі та його побратиму Накаоці Сінтаро самовільну відлучку 1862 року й призначила їх на посади голів допоміжних морських і сухопутних сил хану.