Театр Греції: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Erud (обговорення | внесок) →Історія: доповнення |
Erud (обговорення | внесок) вікіфікація, зображення - не пишу |
||
Рядок 1:
:: ''Ця стаття висвітлює розвиток тетрального мистецтва у сучасній Греції, від здобуття незалежності [[1830]] року. Про зародження грецького театру йдеться у статті [[Давньогрецький театр]].''
[[Файл:Athens National Theatre.jpg|міні|250пкс|Найповажніший та найвідоміших серед сучасних грецьких театрів — [[Національний театр Греції|Національний театр]], [[Афіни]]]]
'''Театр Греції''' має чи не найдавніші традиції в світі, він виник у [[Афіни|Стародавніх Афінах]] із культа бога родючості, виноградарства, а від так веселощів, [[Діоніс]]а, майже одночасно із зародженням [[афінська демократія|афінської демократії]]. У сучасній Греції історію та традиції давньогрецького деатру продовжують нечисленні трупи та дослідники театру.
Рядок 20 ⟶ 23:
Національно-визвольна боротьба 1941—1944 років і боротьба за демократію в роки після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] поставили перед театром нові завдання, діячі театрального мистецтва прагнули відобразити у виставах інтереси широких народних мас, що борються за незалежність батьківщини. Це прагнення найбільш повно позначилося в творчості театру «об'єднаних артистів» (заснований 1945), в якому виступали такі актори: [[Емілій Веакіс||Е. Веакіс]], А. Яннідіс, Г. Глінос, Міранда Теохарі, — працювали режисери Я. Сарандідіс, Т. Музенідіс, Г. Севастікоглу та інші. Поряд із творами «Феодора» Фотіадіса, «Пробудження» Кодзіаса, «Влітку ми пожнемо» А. Даміаноса, «Хто працює, той їсть» Н. Цекураса театр вперше в Греції поставив «Вороги», «Нашестя» і п'єси передових драматургів інших країн. Посилення політичної реакції призвело до закриття тектру в 1946, прогресивні театральні діячі зазнали переслідувань. У наступні роки передові актори, режісери і драматурги продовжували боротьбу за демократичне мистецтво.
У 1955 році був створений Грецький народний театр під керівництвом актора [[Манос Катракіс|М. Катракіса]], де були поставлені вистави: «Христа розпинають знову» по однойменним романом [[Нікос Казандзакіс|Н. Казандзакіса]], історична драма «[[Караїскакіс]]» Фотіадіса і Ставроса, «Фуентеовехуна» [[Лопе де Вега]], «Ідіот» за Достоєвським та інші. У 40-50-х роках значною подією в театральному житті країни стали постановки Мистецького театру «Театрон техніс» (заснований 1942 року режисером К. Куном) — «Кавказький крейдяний круг» (1957), «Добрий чоловік з Сезуана»(1958), «Сходженню Артуро V можна було перешкодити» (1961) Брехта, «Двір чудес» І. Кампанелліса (1958), «Дядя Ваня» (1960). Серед вистав інших театрів — «Щоденник Анни Франк» Гудріч і Хакетт, «Людина, яка робить дощ» Наша, «Дама з камеліями» Дюма-сина (1956, 1959, театр Е. Ламбет — [[Дімітріс Хорн|Д. Хорна]]), «Справа Дрейфуса» М. Скулудіса (1959, театр Д. Мірата), «Бравий солдат Швейк» за [[Гашек]]ом, «Топаз» Паньоля (1956, 1958, театр М. Фотопулоса), «Філумена Мартурано» Де Філіпа (1959, театр К. Андреаді). У театрі, очолюваному видатним комедійним актором [[Василіс Логофетидіс|В. Логофетидісом]], ставилися комедії Д. Псатаса, Г. Руссоса та ін. У 1959 організовано «Нео театрон» під керівництвом В. Діамантопулоса і М. Алкея, тут ставилися вистави «Казка без назви» І. Кампанелліса, «Дерева помирають стоячи» Касона, «Життя Галілея» Брехта.
Розвиток грецького театру гальмували у цей період фінансові труднощі, в тому числі великі податки, відсутність допомоги з боку держави. Великі театральні діячі Д. Хорн, К. Андреаді, К. Мусуріс, що мали власні театральні трупи, все частіше звертаються до постановки легковагих «бульварних» п'єс. У роботі літніх театрів, організованих на один сезон, помітна тенденція до постановки пишних
Рядок 26 ⟶ 29:
Наприкінці 50 — початку 60-х років молоді режісери організували на противагу комерційним театрам трупи, що займалися експериментуванням, творчими пошуками. Режисер Т. Алкуліс у керованих ним «Театрі 1959» і «Театрі 1961» поставив спектаклі «Втрачений лист» Караджале, «Сива дівчина» Хе
Цзін-чжі і Дін Ні. Театр «Дванадцята завіса» ставить щорічно спектакль, що складається з 3 одноактних п'єс початківців грецьких драматургів. Творчий напрям цього театру сформувалося під впливом французького
У 1960 році основний театрр «Порія» («Шлях») під керівництвом драматурга і режісера А. Даміаноса, що ставив головним чином п'єси сучасних драматургів. «Пірейскій театр» (заснований 1957), що працює під керівництвом режисера Д. Рондіріса, в місті Пірей ставив п'єси Шекспіра, Шиллера, Есхіла, Софокла, П. Хорна, П. Кайаса та інших драматургів. У 1961 почав роботу Державний театр в Салоніках (реж. С. Карандінос). Серед інших відомих театральних діячів Греції — режисери П. Кацедіс, М. Плорітіс, М. Лігізос, М. Какояніс, Н. Хадзіскос; актори і актриси [[Алікі Вугулакі]], А. Александракіс, Е. Хадзіаргірі, А. Кацеліс, [[Меліна Меркурі|М. Меркурі]], [[Нікос Куркулос|Н. Куркулос]], А. Балака, Е. Верга, В. Завітсіану, Д. Карезі; сценографи М. Ангелопулос, Г. Анімояніс, Г. Вакало, С. Василіу, К. Клоніс, Я. Стефанелліс, [[Янніс Царухіс|Я. Царухіс]], А. Фокас.
== Опера ==
[[Файл:Callas.jpg|міні|160пкс|[[Марія Каллас]]]]
[[Файл:Mario Frangoulis, Women's World Awards 2009 a.jpg|міні|120пкс|[[Маріос Франгуліс]]]]
До 80-х років 19 століття в Греції не було професійного оперного театру. В Афінах гастролювали італійські і французькі оперні трупи. Після 1867 року на островах [[Керкіра (острів)|Корфу]] і [[Закінф (острів)|Закінф]] були поставлені аматорські оперні вистави, тут були виконані перші твори новогрецьких композиторів С. Ксін-Дасаєва, С. Самараса, П. Каррера та інших.
Рядок 45 ⟶ 50:
У 1940 році в Афінах заснований перший в Греції державний музичний театр «Лірікі скіні», що ставить
опери та оперети. У театрі були поставлені «Фіделіо» [[Бетховен]]а, «Борис Годунов» [[Мусоргський|Мусоргського]], твори [[Верді]], [[Россіні]], [[Пуччіні]], [[Моцарт]]а, а також грецьких композиторів [[Маноліс Каломіріс|М. Каломіріса]], Г. Склавоса та інших. Серед солістів цього театру 3. Влахопулу, Н. Byтіру, Е. Гага-Спіропулу, В. Георгіу, К. Дамасіоті, А. Захарату, Н. Франгіа-Спіліопулу, П. Епітропакіс, Д. Євстратій, Н. Захаров, Л. Іоаннідіс, Г. Коколіос, М. Короніс, К. Пасхаліс, А. Пандазінос, Д. Танос та інші. Серед режісерів Ф. Теологогідіс, Д. Рондіріс, А. Мінотіс, диригентів А. Парідіс, А. Евангелатос, Л. Зорас.
Найвідомішим сучасним грецьким співаком є тенор [[Маріос Франгуліс]], який завдяки своєму таланту здобув славу та популярність в усьому світі. Він співає п'ятьма мовами, якими крім того вільно володіє: італійською, іспанською, англійською, фарнцузькою та грецькою.
== Балет ==
| |||