Смерть: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 153:
[[Файл:Cagnacci Morte di Cleopatra.jpg|right|thumb|300px|[[Ґвідо Каньяччі]]. ''Смерть [[Клеопатра|Клеопатри]]''. [[1660]] рік]]
 
У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли вона питає сама себе про конечність свого існування. Людина — єдина істота, яка усвідомлює свою смертність і може робити її предметом роздумів. Але факт власної смертісмерти сприймається людиною не як незаперечна істина, а викликає, як правило, емоційне потрясіння, зачіпає найбільші глибини її внутрішнього світу.
 
Першою реакцією, яка слідує за усвідомленням власної смертісмерти, може бути почуття безнадійності та розгубленості. Однак людина все життя існує, знаючи про свій неминучий кінець. І це знання стає керуючимпанівним у подальшому духовному розвиткурозвиткові людини. І тоді перед людиною постає питання про сенс і мету життя.
 
Роздуми над цим питанням для багатьох людей є початковим пунктом в опрацюванні того, що прийнято називати основною «лінією» життя. Відхилення від цієї «лінії» нерідко призводить до тяжких моральних колізій у життєдіяльності, а її втрата — до аморальної або й до фізичної загибелі людини. Мета і сенс індивідуального життя кожної людини тісно пов'язані з соціальними ідеями та діями, які зумовлюють мету і сенс усієї людської історії, суспільства, в якому людина живе і працює, людства як цілого, його призначення і відповідальності на [[Землі]] й у [[Всесвіті]]. Цією відповідальністю чітко окреслюються межі того, що можуть і чого не можуть ні за яких умов робити на індивідуальному і соціальному рівні людина та людство.
Рядок 161:
Але навіть якщо людина керується в своєму житті певними моральними цілями і використовує для їх досягнення адекватні їм засоби, вона знає, що не завжди і не в усіх випадках може досягати бажаного результату, який у моральних категоріях означався в усі часи як [[добро]], [[правда]], [[справедливість]].
 
Усвідомлюючи кінець свого земного існування і запитуючи самого себе про сенс життя, людина починає випрацьовувати власне ставлення до життя і смертісмерти. І тому зрозуміло, що ця тема, можливо, є найважливішою для кожної людини і займає центральне місце в усій культурі людства. Історія світової культури розкриває віковий зв'язок пошуків сенсу людського життя з намаганнями розкрити таємничість небуття, а також з бажанням жити вічно і якщо не матеріально, то хоча б духовно перемогти смерть.
 
Пошуками відповіді на це запитання займались і займаються [[міфологія]], різні [[релігійні вчення]], [[мистецтво]], численні напрямки філософії.