Фундуклей Іван Іванович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 7:
Освіту хлопчик отримував у домашніх умовах і почав служити з 7-ми років, у 1811 році зайняв посаду підканцеляриста у поштовому департаменті. У 1818 році служив у канцелярії Комітету міністрів, з 1819 - у канцелярії по прийому прохань на височайше ім'я. Лише у 1831 році отримує посаду чиновника з особливих доручень при особі новоросійського генерал-губернатора князя М.С. Воронцова. Оцінивши ділові якості та багатий досвід чиновника, князь клопоче про посаду волинського віце-губернатора у м. [[Житомир|Житомирі]] для свого підопічного. Існує думка, що таке неочікуване призначення було викликане в першу чергу величезним багатством, яке залишив Фундуклею батько після смерті. Почувши про щедрість та багатство волинського віце-губернатора, київський намісник [[Бібіков Дмитро Гаврилович|Д.Г. Бібіков]] також поспішив з клопотанням про подальшу долю перспективного чиновника і виклопотав для нього місце цивільного губернатора у Києві з 1839 по 1852 роки.
Іван Фундуклей багато зробив для Києва та киян за роки його служби у [[столиця|столиці]]. Він був покровителем [[наука|науки]] та [[освіта|освіти]], налагодив роботу міської митниці, покращив умови утримання арештантів у [[тюрма|тюрмах]]. Після [[повінь|повені]] 1845 року організував систему допомоги постраждалим - їм надавали [[кредит|позики]] на відновлення помешкань та притулок у [[Контрактовий будинок|Контрактовому будинку]] на [[Поділ|Подолі]]). Сам губернатор фінансово підтримував декілька великих сімей, які потребували допомоги. За його кошти вперше був вкритий бруківкою [[Андріївський узвіз]] та побудований у 1843 році один з [[фонтан|фонтанів]] тодішнього Київського водогону, що живився водою з джерел надхрещатицьких пагорбів. Цей фонтан кияни називали "
За його кошти, під його наглядом та за його безпосередньої участі були видані декілька книг археологічного, історичного та статистичного характеру про Київ. У 1849 році він був обраний почесним членом [[Київський університет|Київського університету]] та членом-креспондентом товариства нумізматів. У 1850-му - членом Петербурзького археологічного та Імператорського російського географічного товариства. Він також був діючим членом Одеського товариства історії та старожитностей.
| |||