Паризька комуна (1871): відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 80:
[[File:Massacre des otages le 24 mai 1871.jpg|thumb|250px| <small>24 травня 1871 року у в'язниці Ла-Рокетт паризькими комунарами розстріляні заручники: архієпископ Парижа Жорж Дарбуа, президент Касаційного суду Луї-Бернар Бонжан та священнослужителі Дегеррі, Дюкудре, Клерк і Аллар. [[Літографія]] Жуля Давида (Jules David), 1873]]</small>
В останні 3 дні комуни з кількох сотень заручників, утримуваних у в'язницях Парижа, федералісти розстріляли 63 людини, в тому числі паризького архієпископа [[Дарбуа Жорж|Дарбуа]]. Страчені були майже всі мирні громадяни, які не створювали комуні ніяких труднощів. Нарешті, після останніх боїв на кладовищі Пер Лашез і в La Commune de Paris de 1871]. 28 травня настав кінець боротьбі: весь Париж був уже в руках версальців. Останній оплот комунарів — форт Венсен — був зданий 29 травня. За твердженням генерала [[Патріс де Мак-Магон|Патріса де Мак-Магона]] чисельність федералістів, розстріляних без суду протягом братовбивчого тижня, склала 15000 чоловік, а генерал Фелікс Антуан Аппер зводив їх число до 30-ти тисяч.
За сучасними оцінками загалом 95 із 10 137 повстанців, яких судили військові суди, були засуджені до смертної кари, 251 до примусових робіт, 1169 до висилки на каторгу, 3417 до простої депортації та 3359 до позбавлення волі<ref>{{Ouvrage|langue=fr|auteur=Stéphane Trayaud|préface=Maurice Robert|titre=Oubliés de l’Histoire|sous-titre=Les Limousins de la Commune de Paris (1871)|lieu=Paris|éditeur=Mon Petit Éditeur|année=2012}}
З видатних діячів Комуни полягли в бою [[Флуранс Гюстав|Флуранс]], [[Верморель]], [[Делеклюз]] і Домбровський; розстріляні без суду [[Варлен Ежен|Варлен]], [[Мільєр Жан Батист|Мільєр]], [[Ріго Рауль|Ріго]] і ще раніше [[Дюваль Еміль Віктор|Дюваль]], за ухвалою суду — [[Россель Луї Натаніель|Россель]] і [[Ферре Теофіль Шарль Жиль|Ферре]]; у [[Нова Каледонія|Нову Каледонію]] заслані [[Рошфор Анрі|Рошфор]] і [[Журден Франсуа|Журден]]. Таємно відпущені урядом на свободу Беле, Малон і Тейсс, позаяк вони, займаючи високі посади в Комуні, врятували цілі квартали Парижа від руйнування.
| |||