|
Походив з родини Ахматовичів роду Тукатимуридів, гілки династії [[Чингізиди|Чингізидів]]. Онук [[Шейх-Ахмад]]а, хана Великої Орди. Син Шейх-Гайдара. 1537 року за підтримки [[Саїд-Ахмад-бей|Саїд-Ахмада]], бія ногайців, повалив астраханського хана [[Абдул-Рахман (астраханський хан)|Абдул-Рахмана]] з Махмудовичів, захпоивши владу.
1539 року повалений ногайцями, ймовірном ірзи Шейх-Мамая, внаслідокчоговнаслідок чого на трон повернувся Абдул-Рахім. До 1541 року арзом з батьком намагався відвоювати [[Хаджи-Тархан]], але марно. Зрештою перебрався до Москви. 1548 року запрошений ногайцями на чолі із Шейх-Мамай-бієм зайняти астраханський трон. У лютому 1549 року Дервіш-Алі рушив Волгою до [[Хаджи-Тархан]]у, але в цей час помер Шейх-Мамая, а новий бій [[Юсуф-бей|Юсуф]] був проти промосковського ставленика. Водночас в цейчас в ханстві точилася боротьба між [[Ямгурчі]] і [[Ак-Кубек]]ом. Тому Дервіш-Алі повернувся до Москви.
1550 року, скориставшись зосередженням уваги Юсуф-бея на казанських справах, Дервіш-Алі захопивзапідтримкизахопив за підтримки [[Ісмаїл-бей|Ісмаїл-мірзи]] владу в Хаджи-Тархані. Втім вже у 1552 році повалений Юсуф-беєм. Втім до Московського царства, де отримав у володіння [[Звенигород (Московська область)|Звенигород]].
Ситуація змінилася у 1554 році. На той час МосквазахопилаМосква Казанськеханствазахопила Казанське ханства, розчистивши шляшлях до Середнього Надволжя, а в Ногайській Орді запанував Ісмаїл-бей. Того ж року Дервіш-Алі рушив з московським військом на чолі ізвоєводоюіз воєводою Ю.Шемякіним-Пронським, до якого на шляхудошляху до Хаджи-Тархану доєдналися ногайці. Астраханський хан Ямгурчі без спротив втік, а 2 липня московити зайняли Хаджи-тархан, де оголосили ханом Дервіш-Алі. Останній присягнув на вірність московському цареві. За угодою в разі смерті хана питання про спадкування трону мав вирішувати цар. Московити отримали право иболоволіриболоволі в межах Астраханського ханства.
Невдовзі сили Ісмаїл-беябуло відволіченовідволіклись на боротьбузборотьбу з небожами, що діяли спільно з колишнім астраханським ханом Ямгурчі. Останнього також підтрмиувалопідтримувало [[Кримське ханство|Кримське]] і [[Тюменське ханство (Кавказ)|Тюменське ханства]]. З огляду на це Дервіш-Алі почавтаємніпочав таємні перемовини з кримським ханом [[Девлет I Ґерай|Девлет I Ґераєм]]. У відповідь до Хаджи-тархану прибувзагінприбув загін стрільців на чолі із Григорієм Кафтировим, що з'єднався з московською залогою на чолі із боярським сином Петром Тургенєвим. Дервіш-Алі не наваживсявиступитинаважився виступити проти них, втікши з Хаджи-Тархану. Втім рішенням московського царя [[Іван IV Грозний|Івана IV]] зберіг трон. До того ж ханство на 1 рік звільнялося від сплати данини.
Втім 1556 року московські стрільці на чолі із І.Черемисинов-Карауловим біля Переволоки (на Волзі) з'єдналися з донськими коазакамикозаками підорудоюпід орудою Ляпуна Філімонова, після чогорушиличого рушили на Хаджи-Тархан. Дервіш-Алі втік, амосковитиа московити без бою захопили місто, приєднавши АстраханськеханствоАстраханське ханство до Московського царства.
Колишній астраханський хан перебрався спочатку до [[Азов (місто)|Азака]], звідки здійснював рейди проти ногайців та московитів. 1557 року рушив у хадж до Мекки, де й помер близько 1558 року.
* Почекаев, Р. Ю. Цари ордынские. СПб., Евразия, 2010. ISBN 978-5-918-52010-9
* Ludwig Steindorff, Religion und Integration im Moskauer Russland: Konzepte und Praktiken, Potentiale und Grenzen 14.-17. Jahrhundert, Otto Harrassowitz Verlag, 2010. (ISBN 3447061162)
{{Правителі Астраханського ханства}}
[[Категорія:астраханські хани]]
| 