Ковчег Ноя: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Friend (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
|||
Рядок 9:
== Оповідання ==
[[Файл:Michelangelo Buonarroti 020.jpg|thumb|left|400px|[[Мікеланджело Буонарроті]], ''Потоп'', [[Сикстинська капела]], [[Ватикан]].]]
Згідно з главами 6-9 книги Буття історія Ковчега починається того, що Бог побачив велике розбещення людини на землі і вирішив навести потоп на землю і винищити людей з землі. <ref>[http://uk.wikisource.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%8F_%28%D0%9E%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE%29/%D0%91%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F#.D0.93.D0.BB.D0.B0.D0.B2.D0.B0_6 Книга Буття (Переклад Огієнка)].</ref> Але Ной знайшов милість в очах Бога, бо був він чоловік праведний і невинний поміж людьми свого часу. Бог звернувся до Ноя з велінням збудувати ковчег і взяти з собою дружину; синів [[Сим]]а, [[Хам]]а та [[Яфет]]а; їхніх дружин. Окрім того, Ной мав взяти з собою по двоє з усього живого на землі (самця та самицю з птаства, худоби, плазунів кожного роду), а також їжі для прогодування сім'ї та тварин
Через сім днів після того, як Ной з родиною і всі тварини ввійшли до ковчега «відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори, і був дощ на землі сорок день і сорок ночей». Вода вкрила навіть найвищі гори і вимерло все, що рухається на землі. «І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було».
Через 150 днів Ковчег зупинився на горах Араратських. Вода продовжувала спадати і через 70 днів завиднілися гірські вершки. Ной вислав [[крук]]а, який «літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі». Потім Ной вислав [[голуб]]а, але той повернувся не знайшовши землі. Ще через сім днів Ной знову випустив голуба, і він повернувся з [[Маслина європейська|оливковим]] листком у дзьобі; тоді Ной зрозумів що вода спадає. Ной почекав ще сім днів і випустив голуба знову, цього разу голуб не повернувся. Після цього Ной з родиною, а також всі тварини вийшли з Ковчега і Ной приніс жертву Богу, а Бог вирішив, що Він більше ніколи не проклинатиме землю за людину, і вже більше не вбиватиме всього живого, як то Він вчинив був.
На згадку про Свою обіцянку людям Бог дав їм [[веселка|веселку]] у [[хмара|хмарі]], говорячи: «І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. І згадаю про Свого [[Заповіт#Заповіт Ноя| заповіта]], що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло».
== Примітки ==
| |||