Івано-Франківська ратуша: відмінності між версіями

|вебсайт = <!--необов'язковий-->

}}

 

Одна з трьох ратуш в Україні, збудованих у стилі [[конструктивізм]]<ref name="modern"> [http://encyclosights.com/object_details.php?ln=3&id=5716 Івано-Франківська ратуша на Енциклопедії пам’яток]</ref><ref>Іншими ратушами в стилі конструктивізм є [[Чортківська ратуша (нова)|нова Чортківська ратуша]] та [[Свалявська ратуша]].</ref>.

У 1695 році, на замовлення власника міста [[Юзеф Потоцький|Юзефа Потоцького]], під керівництвом архітектора [[Карл Бенуа]] звели нову ратушу, цього разу&nbsp;— виключно з каменю. За взірець зодчий обрав [[Гусятинська ратуша|ратушу]] в [[Гусятин]]і ([[Тернопільщина]]), збудовану 1634 року. Щоправда, станіславівська споруда значно перевищувала прототип і була найвищою будівлею міста.

 

 

На другому і третьому поверхах відбувалися засідання [[Магістрат|магістрату]] і суду (лави), а перший поверх здавався в оренду купцям, які влаштували тут аж 24 крамниці. У [[Підвал|підвалах]] ратуші розташовувалась [[в'язниця]], там тримали [[Опришки|опришків]] та різних кримінальних злочинців.

 

 

На [[Баня (архітектура)|бані]] височіла фігура [[архангел Михаїл|архангела Михаїла]], патрона [[Червона Русь|Червоної Русі]], що перемагав диявола у вигляді змія. У 1826 році фігуру архангела знесло буревієм і тому наступного року австрійці<ref>У 1772&nbsp;р. відбувся [[перший поділ Польщі]]. Прикарпаття разом з містом Станіславовом відійшло до Австрійської імперії.</ref> замінили його на цісарського орла.

У першій половині [[XIX ст.]] змінився загальний вигляд навколо ратуші. В [[1829]] році у Станіславі було призначено нового [[Староста|старосту]] Краттера, який провів суттєві перестановки міського управління. З його іменем пов'язані значні перетворення, що змінили обличчя міста.

 

 

 

=== Третя ратуша (1871–1915) ===

[[Файл:Pozar.jpg|міні|Зображення пожежі [[1868]] року.]]

 

У [[1870]] році був закладений наріжний камінь нової споруди. Роботи вела львівська фірма «Товариство будівництва і виробництва цегли машинним способом». Архітекторами виступили '''Атанасій Пшибиловський''' і '''[[Філіп Покутинський]]'''. [[6 червня]] 1870 було урочисто закладено фундамент, а в нього капсулу з пергаментом про історію ратуші, а також зі старопольськими та австрійськими монетами і медалями. У [[1871]] році будівництво завершили.

Нова ратуша мала вигляд величного прямокутного двоповерхового будинку з високою вежею (колишній кістяк старої ратуші). До рівня п'ятого поверху її облицювали [[Мармур|білим мармуром]]. Вище були куранти та оглядова галерея. Архітектурний ансамбль завершував видовжений напівсферичний купол.

 

 

Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]], з 8 по 19 лютого 1915 року, тривали важкі бої за Станіслав, у ході яких ратушу сильно пошкодила австрійська [[артилерія]]. Будівля хоч і не завалилась, але вкрилася тріщинами і з того часу перебувала в аварійному стані.

=== Четверта ратуша (1935&nbsp;— донині) ===

[[Файл:1938ratusz copy.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Світлина [[1938]] року]]

 

Остання (нинішня) ратуша зведена у стилі [[конструктивізм]] та являє собою хрест, з перетину якого здіймається вежа, що завершується куполом у вигляді військового шолому. На рівні четвертого поверху по кутах встановили бронзових орлів, які символізували могутність польської держави. Загальна висота споруди становить 49,5  м, що дозволило їй тоді бути найвищою в місті.

== Значення та використання споруди ==

 

[[File:Rathaus IF 5.JPG|міні|праворуч|200пкс|Осінь 2014]]

 

 

У [[1772]] році відбувся перший поділ [[Річ Посполита|Польщі]]. Прикарпаття разом з містом Станіславом відійшло до [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]]. Вже за часів австрійського володіння ратуша у [[1801]] році була передана військовим владам, які виселили звідти міське управління і перетворили її одночасно на міську в'язницю та магазин для обмундирування. Саме міське управління, згідно з патентом [[Йосиф ІІ|Йосифа II]], у [[1776]] році було реорганізоване. На чолі управління були поставлені [[Бурмістр|бурмістри]], на допомогу яким призначались старшини «синдики» і радники. Бургомістри і синдики повинні були мати юридичну освіту. Бургомістри, синдики і асесори (засідателі) складали владну верхівку, яка виконувала політичні і судові функції у місті та слідкувала за управлінням міських господарств (маєтків) і доброчинних закладів.

Під ратушею містилися підвальні приміщення, які були сполучені з підземними ходами під фортечними укріпленнями. Є припущення, що під час судових засідань у підвалах ратуші сиділи небезпечні для властей злочинці. Серед них найчастіше були [[опришки]].

 

 

Решта смертних вироків виносились лише опришкам.

{{double image|right|350 років Івано-Франківську аверс.jpeg|180|Coin of Ukraine Ivano-Frankivsk silver A.jpeg|180|[[350 років м. Івано-Франківську (срібна монета)|На ювілейних монетах НБУ присвячених 350—річчю міста]]}}

 

Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] в ратуші діяв спостережний пункт, через що її не раз обстрілювала артилерія.

 

 

З [[1940-ві|1940-х]] років в ратуші розміщувалися торгові склади, доки в [[1957]] за рішенням облвиконкому було виділено кошти на ремонт ратуші і передано її під музей. Після проведених робіт, [[26 квітня]] [[1959]] тут відкрився [[Івано-Франківський краєзнавчий музей]].