Стіффеліо: відмінності між версіями

'''''«Стіффеліо»''''' &nbsp;— [[опера]] в трьох діях [[Джузеппе Верді]] на італійське [[лібрето]] [[Франческо Марія П'яве|Франческо Марії П'яве]]<ref name="P-M">Philips-Matz, p. 256</ref>.

Досвід Верді в Неаполі для ''Луїзи Міллер'' не був добрим, і він повернувся додому в Буссето, щоб обміркувати тему для своєї наступної опери. Ідея ''Стіффеліо'' виникла від його лібретиста, і, уклавши контракт зі своїм видавцем Рікорді, він погодився продовжити, залишивши рішення щодо місця прем’єрипрем'єри Рікорді. Це став Театр Ґранде (нині Театро Комунале Джузеппе Верді) у Трієсті, і, незважаючи на труднощі з цензурою, які призвели до скорочень та змін, опера –&nbsp;— 16-та опера Верді –&nbsp;— була вперше виконана 16 листопада 1850 року.

Перед тим, як ''Луїза Міллер'' була поставлена в Неаполі, Верді запропонував трупі Сан-Карло ще одну роботу на 1850 рік, з новою оперою, заснованою на «''Le roi s'amuse»'' [[Віктор Гюго|Віктора Гюго]] з лібрето [[Сальваторе Каммарано|Сальвадора Каммарано]]. Але його досвід роботи з ''Луїзою'' був таким, що він вирішив не займатися цим і звернувся до свого видавця Джуліо Рікорді з пропозицією попрацювати з лібретистом над можливістю створення опери ''Re Lear'', яка була б заснована на шекспірівському ''[[Король Лір|королі Лір]]'' і про який давно думав Верді. Однак до червня 1850 року стало зрозуміло, що ця тема була за межами здатності Каммарано створити лібрето, і тому від неї відмовилися. Однак прихильність до Рікорді залишилася<ref name="BUDD449">Budden, pp. 449 – 453449—453</ref>.

Верді повернувся до Буссето з багатьма ідеями на увазі, серед них нова опера для Венеції, яка включала запит на чернетку сценарію від П'яве за мотивами «''Le roi s'amuse»'' [[Віктор Гюго|Віктора Гюго]]<ref name="P-M">Philips-Matz, p. 256</ref> плюс кілька інших, які його цікавлять. Однак саме лібретист повернувся з пропозицією ''Стіффеліо'', і в період з березня по травень 1850 року дискусії з Піаве тривали, поки не було отримано ''ескіз Стіфеліо.'' Верді з ентузіазмом відповів, проголосивши це «добрим і захопливим» і запитав: «Цей Стіффеліо історична особа? За всю історію, яку я читав, я не пам’ятаюпам'ятаю, щоб зустрів це ім’яім'я»<ref>Verdi to Piave, 8 May 1850, in Budden, p. 450 – 451450—451</ref>. У той же час, схоже, Верді продовжував захоплюватися ''Le Roi s'amuse'', п’єсоюп'єсою, яку Бадден зазначає як заборонену під час її першої постановки: «це був, з політичної точки зору, динаміт», але він додає, що венеціанські цензори дозволив ''Ернані''<ref name="BUDD449">Budden, pp. 449 – 453449—453</ref>.

Коли ''Стіффеліо'' рухався до завершення, Рікорді вирішив, що його слід виконати в Трієсті. З наближенням прем’єрипрем'єри і лібретиста, і композитора викликали до голови театральної комісії 13 листопада, враховуючи, що організація отримала вимоги про зміни від цензора, які включали погрозу повністю заблокувати постановку, якщо вони не будуть виконані. Оригінальну сюжетну лінію ''Стіффеліо'', в якій бере участь, як це робиться, [[Протестантизм|протестантський]] служитель церкви з дружиною-перелюбником, і остаточна церковна сцена, в якій він прощає її словами, цитованими з [[Новий Заповіт|Нового Завіту]], було неможливо представити на сцені, і це створив ці цензурні вимоги з різних причин: «В Італії та австрійському Трієсті...Трієсті… одружений священик був суперечливим у термінах. Тому у фінальній сцені мова не йшла про церкву..."церкву…»<ref>Budden, "«''Aroldo'': an opera remade"», in the booklet accompanying the audio CD recording</ref>

Зміни, яких вимагали, включали, що Стіффеліо називали не міністром, а «сектантом». Крім того, в 3 дії Ліні не дозволялося благати зізнання, плюс, як зазначає Бадден, «остання сцена була зведена до найбезглуздішої банальності», коли Стіффеліо дозволяється проповідувати лише в загальних рисах<ref name="BUDD449">Budden, pp. 449 – 453449—453</ref>. Обидва чоловіки неохоче були змушені погодитися на зміни.

У вступі до критичного видання<ref>Gossett, pp. 134 – 135134—135: He defines a [[Critical edition (opera)|critical edition]] as a work which "«looks at the best texts that modern scholarship, musicianship, and editorial technique can produce"» [...…..] but "«they do not return blindly to one 'original' source, [they] reconstruct the circumstances under which an opera was written, the interaction of the composer and librettist, the effect of imposed censorship, the elements that entered into the performance, the steps that led to publication, and the role the composer played in the subsequent history of the work."»</ref> підготовленого у 2003 році Кетлін Хенселл, вона досить чітко стверджує, що «історія виконання ''Стіффеліо,'' як її уявляв Верді, буквально почалася лише в 1993 році»<ref name="HANS">Hansell, "«Introduction"» to the Critical Edition, University of Chicago</ref>.

Можливо, вона додала «21 жовтня 1993 року», оскільки це був випадок, коли [[Метрополітен-опера]] представила твір, засновану на відкриттях, які були знайдені в рукописі автографа композитора [[Музикознавство|музикознавцем]] Філіпом Госсетом минулого року<ref>In Gossett: He describes it as "«the manuscript of an opera primarily or entirely in the hand of the composer"», p. 606</ref> і які врешті були включені у критичному виданні, підготовленому нею для Чиказького університету в 2003 році.

: Ця опера, написана в тандемі з ''[[Ріголетто]]'' і поділяючи багато своїх перспективних характеристик, страждала навіть більше, ніж ''Ріголетто,'' від цензурних обмежень. Історія [опери...опери…] шокувала консервативних післяреволюційних італійських релігійних і політичних сил. Від самої прем’єрипрем'єри в Трієсті в листопаді 1850 року її текст був розбавлений, щоб заспокоїти владу, висміюючи дію, а отже, і ретельно вивірену музику Верді. Лібрето було переписано для наступних відроджень, і навіть частину музики Верді було вилучено<ref name="HANS">Hansell, "«Introduction"» to the Critical Edition, University of Chicago</ref>.

Заява Ганселла встановлює, що сталося з оперою Верді в період між прем’єроюпрем'єрою 1850 року і жовтнем 1993 року. Почнімо з того, що в 1851 році була представлена перероблена версія опери під назвою «''Гульєльмо Веллінґроде»'' (з героєм &nbsp;— державним міністром Німеччини),<ref name="BUDD449">Budden, pp. 449 – 453449—453</ref> без відповідальних за це ні Верді, ні його лібретиста Пьяве.<ref name="Lawton">Lawton, David, "«''Stiffelio'' and ''Aroldo''"», ''Opera Quarterly'' 5 (23): 193, 1987.</ref> Насправді, коли [[Антрепренер|в 1852 році імпресаріо]] Алессандро Лінарі попросив створити більш відповідну кінцівку, Верді був розлючений і відмовив.<ref name="BUDD449" /> Крім того, відомо, що деякі постановки були дані на [[Піренейський півострів|Піренейському]] півострові в 1850-1860-х роках. <ref>Gossett, Philip (2008). "«New sources for ''Stiffelio'': A preliminary report"», ''Cambridge Opera Journal'', 5:3, pp. 199–222199—222.</ref>

Ще в 1851 році Верді стало зрозуміло, що з огляду на існуючу цензуру по всій Італії, Рікорді, його видавцю та власнику прав на оперу, не має сенсу намагатися отримати місця для виступів до того, як композитор і лібретист разом отримають будь-які можливість переглядати та реструктуризувати його більш прийнятно<ref>Verdi to Ricordi, 5 January 1851, in Budden, p. 453</ref>. Однак у своєму дослідженні для критичного видання Ганселл зазначає, що в 1856 році Верді сердито вилучив свою оперу з обігу, повторно використавши частини партитури для своєї переробленої версії 1857 року, лібрето, також підготовленого П'яве: вона була перейменована в ''[[Арольдо (опера)|Арольдо]]'' і поставлена в 13-му. столітті англосаксонська Англія і Шотландія. Він містить абсолютно новий четверту дію<ref name="HANS">Hansell, "«Introduction"» to the Critical Edition, University of Chicago</ref>.

: Усі попередні сучасні видання, включаючи партитуру, підготовлену Едвардом Даунсом і вперше виконану в січні 1993 року [[Лондонська Королівська опера|трупою Королівської опери]] в Ковент-Гарден, базувалися в основному або повністю на вторинних джерелах, таких як рання друкована вокальна партитура та дефектні копії рукопису 19-го століття. Під час виступів у Ковент-Гардені з [[Хосе Каррерас|Хосе Каррерасом у]] ролі Стіффеліо Філіп Госсетт зробив попередні виправлення лише вокальних партій на основі нещодавно знайдених матеріалів автографів<ref name="HANS">Hansell, "«Introduction"» to the Critical Edition, University of Chicago</ref>.

Хоча вокальні партитури були відомі, відкриття партитури переписувача в Неаполітанській консерваторії в 1960-х роках призвело до успішного відродження в Teatro Regio в Пармі в 1968 році<ref name="Lawton">Lawton, David, "«''Stiffelio'' and ''Aroldo''"», ''Opera Quarterly'' 5 (23): 193, 1987.</ref><ref name="OperaNews2010">[http://www.metoperafamily.org/operanews/issue/article.aspx?id=5410&issueID=342 "«Metropolitan Opera Broadcast: ''Stiffelio''] Broadcast of January 30"» in ''Opera News'', 74:8 (February 2010). Accessed 7 February 2010.</ref>.

Нове виконавське видання, підготовлене для Беренрайтера з мікрофільму партитури неапольського переписувача, було отримано для того, щоб максимально відновити задуми композитора. Це було основою виступів у Неаполі та Кельні, але воно вирізало матеріал (особливо з увертюри 1 дії та хорів) і додавало частини з ''Арольдо'', яких не було в оригінальній партитурі. Це стало джерелом прем’єрипрем'єри у Великобританії в англомовній постановці, яка була представлена оперою університетського коледжу (тоді Музичним товариством) у Лондоні в 1973 році<ref name="UnivCollege">Performance programme, 14 February 1973, University College, London.</ref><ref name="Holden">David Kimball, in Holden, p. 990</ref>. З огляду на те, що навіть оригінальна прем’єрапрем'єра твору була частково вирізана цензурою, ця постановка, ймовірно, була однією з перших у світі, близьких до автентичного виконання твору<ref name="UnivCollege" />.

Прем'єра на американській сцені відбулася Вінсентом Ла Сельвою та Нью-Йоркською Гранд Оперою 4 червня 1976 року в Бруклінській музичній академії з Річардом Тейлором у ролі Стіффеліо та Нормою Френч у ролі Ліни. <ref>Ericson, Raymond, [https://www.nytimes.com/1976/06/06/archives/music-verdis-stiffelio-la-selva-leads-new-york-grand-opera-in.html?sq=stiffelio&scp=10&st=cse "«Music: Verdi's 'Stiffelio'. La Selva leads New York Grand Opera in intimate revival in Brooklyn]"» ''The New York Times'', 6 June 1976. (Registration and purchase required) Accessed 28 January 2010.</ref> Опера також була представлена Сарою Колдуелл і оперною трупою Бостона 17 лютого 1978 року <ref name="Holden">David Kimball, in Holden, p. 990</ref> <ref>Kessler, p. 236</ref> <ref>Caldwell & Matlock, pp. 5, 226</ref>

! Прем'єрний акторський склад,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> 16 листопада 1850 <ref>List of singers taken from Budden, p. 448.</ref><br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> (Диригент: -)

[[FileФайл:Francesco_Maria_Piave_-_Granger.jpg|міні| Франческо Марія П'яве, лібретист опери]]

''Стіффеліо'' оцінюється для таких інструментів: <ref name="HANS">Hansell, "«Introduction"» to the Critical Edition, University of Chicago</ref>

* 1 [[Флейта (поперечна)|флейта]] (подвоєння на [[Флейта-піколо|пікколо]] ),

* 2 [[Гобой|гобоя]] (один дублюючий на [[Англійський ріжок|валторні]] ),

* 2 [[Кларнет|кларнетикларнет]]и ,

* 2 [[Фагот|фаготифагот]]и ,

* 3 [[Тромбон|тромбонитромбон]]и ,

* струнні ( [[скрипка]] I і II, [[Альт (музичний інструмент)|альт]], [[віолончель]], [[контрабас]] )

! Актори<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> (Стіффеліо, Ліна,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Станкар, Йорг)

! диригент,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Оперний театр та оркестр

! Мітка <ref>[http://www.operadis-opera-discography.org.uk/CLVESTIF.HTM Recordings on operadis-opera-discography.org.uk]</ref>

| Гастоне Лімаріллі ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Анжелес Гулін ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Вальтер Альберті ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Беніаміно Пріор

| Пітер Мааг ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Оркестр і хор Teatro Regio di Parma

| Audio CD: Melodram Milano<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Кішка: CDM 27033

| [[Хосе Каррерас]] ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Сільвія Сасс ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Маттео Манугерра ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Володимиро Ганзароллі

| Ламберто Гарделлі ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Симфонічний оркестр і хор ORF

| Аудіо компакт-диск: Decca<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Кішка: 475 6775

| [[Хосе Каррерас]] ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Катерина Мальфітано ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Григорій Юрісич,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Гвін Хауелл

| Едвард Даунс ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Оркестр і хор [[Королівський театр Ковент-Гарден|Королівського оперного театру]]

| DVD: [[Культура|Культур]]<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Кішка: D1497

| [[Пласідо Домінго]] ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Шерон Світ ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Володимир Чернов ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> [[Пол Плішка|Павло Плішка]]

| [[Джеймс Лівайн|Джеймс Левін]] ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Оркестр і хор [[Метрополітен-опера|Метрополітен-опери]]

| DVD: [[Deutsche Grammophon]]<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Кішка: 00440 073 4288

| Маріо Маланьіні,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Димитра Феодосій,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Марко Вратонья,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Енцо Капуано

| Нікола Луїзотті ,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Оркестр і хор Teatro Lirico Джузеппе Верді, Трієст

| Аудіо компакт-диск: динамічний<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Кішка: CDS362

| Роберто Ароніка,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Ю Гуаньцюнь,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Роберто Фронталі,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Георгій Ангуладзе

| Андреа Баттістоні,<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Оркестр і хор Teatro Regio di Parma

| DVD: C Major<br /><br /><br /><br /><nowiki></br></nowiki> Кішка: 723104 <ref>{{Cite web|title=Stifellio|url=http://www.naxos.com/catalogue/item.asp?item_code=723104|website=Naxos.com|accessdate=14 June 2014}}</ref>