Ломаченко Анатолій Миколайович: відмінності між версіями

| show-medals = yes

}}

 

Грав провідну роль у підготовці національної збірної України з боксу. Зокрема готував збірну до [[Чемпіонат світу з боксу 2011|Чемпіонату світу з боксу 2011 року]], де Україна виборола першість, та до [[Бокс на літніх Олімпійських іграх 2012|Олімпійських ігор 2012 року]], де збірна посіла друге місце.<ref name="gz18"/>

Анатолій Ломаченко народився 14 грудня 1964 року в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]], і більшу частину життя віддав середній школі №&nbsp;5, в якій закінчив дев'ять класів і пропрацював учителем фізкультури.

 

 

1987 року став тренером білгород-дністровського боксерського клубу «Аккерман», в стінах якого виховав чимало перспективних спортсменів. Одним з перших його підопічних, які проявили себе на міжнародному рівні, став Олег Єзус&nbsp;— призер першості Європи і володар Кубка Балканських країн 1999 року серед молоді. Але безумовно найкращим учнем є син Василь, в якому наставник втілив мрію свого життя&nbsp;— виростити переможця [[Олімпійські ігри|Олімпійських ігор]].

До перших помітних перемог на аматорському ринзі батько привів сина в 2004 році, вигравши з ним чемпіонат України і чемпіонат Європи серед кадетів в категорії до 46&nbsp;кг. Після цього почалося стрімке сходження Василя в дорослому боксі, в якому він став 6-кратним чемпіоном країни (2005, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011), дворазовим чемпіоном світу (2009, 2011) і олімпійським чемпіоном (2008, 2012) і володарем однієї з найпрестижніших індивідуальних нагород у аматорському боксі [[Кубок Вела Баркера]] (2008), який вручається найбільш технічному боксеру олімпійського турніру.

 

 

Василь відразу зайняв помітне місце серед головних претендентів на чемпіонські пояси за основними версіями в напівлегкій вазі (до 57,2 кг). Титул чемпіона світу за версією [[WBO]] здобув вже в третьому бою: 21 червня 2014 року побивши Гері Расселла-молодшого, син Анатолія Миколайовича став другим в історії боксером, який завоював титул чемпіона світу на професійному ринзі в третьому бою, і побив своєрідний рекорд, ставши першим боксером в історії, який зумів стати чемпіоном світу, маючи до завоювання цього титулу всього один виграний поєдинок. Після цього бою Василь двічі захистив титул і перейшов у [[Друга напівлегка вага в боксі|другу напівлегку вагу]] (до 59 кг). 11 червня 2016 року виграв титул WBO у Романа Мартінеса і встановив рекорд професійного боксу за швидкістю завоювання чемпіонських поясів у двох вагових категоріях.<ref>[https://www.sport-express.ua/boxing/news/316830-lomachenko-ustanovil-chempionskij-rekord-video.html]</ref>

* Найкращий тренер світу за версією боксерського порталу (2010)<ref>[http://www.bagnet.org/news/sport/43359/lomachenko-nazvany-luchshimi-v-ukraine Ломаченко названы лучшими в Украине]</ref>

* Кавалер [[Орден «За заслуги» (Україна)|ордену «За заслуги» ІІІ ступеня]] ([[2011]])<ref>[http://www.president.gov.ua/documents/9782011-13652 Указ Президента Украины №&nbsp;978/2011 від 12 жовтня 2011 року. «Про відзначення державними нагородами України»]{{ref-uk}}</ref>

* Найкращий тренер світу за версією боксерського порталу SecondsOut (2016)<ref>[http://www.secondsout.com/features/main-features/secondsout-trainer-of-the-year-anatoly-lomachenko?highlight=coach%20lomachenko SecondsOut Trainer Of The Year: Anatoly Lomachenko]{{ref-en}}</ref>

* {{нп|Нагорода Фатча-Кондона|Тренер року|en|Futch–Condon Award}} за версією Американської асоціації журналістів, які пишуть про бокс (2017).<ref name="gz18">[https://gazeta.ua/articles/sport/_anatolij-lomachenko-pidtverdiv-status-najkraschogo-trenera-svitu/850443 Анатолій Ломаченко підтвердив статус найкращого тренера світу] // ''Gazeta.ua'', 28.07.2018.</ref>