Вікіпедія

Галичина: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Jafaz (обговорення | внесок)
9233 редагування
Немає опису редагування
м виправлення дат
Рядок 114:
Спустошливі набіги гунів зруйнували більшість місцевих поселень, сильно скоротилася кількість населення, культура прийшла до занепаду.
 
Зрештою, з середини [[VI]]&nbsp;ст. на цих землях оселилися прибулі слов'янські народи&nbsp;— карпатські хорвати<ref>''[[Войтович Леонтій Вікторович|Войтович Л]]''. [http://shron.chtyvo.org.ua/Voitovych_Leontii/Prykarpattia_v_druhii_polovyni_I_tysiacholittia_n_e.pdf Прикарпаття в другій половині I тисячоліття н. н.:найдавніші князівства] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170810131954/http://shron.chtyvo.org.ua/Voitovych_Leontii/Prykarpattia_v_druhii_polovyni_I_tysiacholittia_n_e.pdf |date=10 серпеньсерпня 2017 }} // Вісник Львівського університету, 2010.&nbsp;— Вип. 45.&nbsp;— С. 47.</ref> (за іншими даними, [[білі хорвати|білі]] і червоні [[хорвати]]<ref>''Смолій В.&nbsp;А.''&nbsp;Історія України.&nbsp;— К. : Альтернатива, 1997.&nbsp;— С. 24—25.</ref>), [[дуліби]], [[тиверці]], [[бужани]], та ін. Місцеві кельтські й кельтсько-лужицькі племена були частково витіснені в західну Європу, частково асимільовані. Проте багато [[топонім]]ів і культурно-побутових елементів кельтського фольклору залишилося в культурі слов'янських племен ([[Бойківщина]])
 
=== Раннє середньовіччя ===
Рядок 169:
У цей час у Галичині тривав процес закріпачення селянства, який завершився у [[1505]]&nbsp;р. Це викликало незадоволення селян і знайшло свій вияв у ряді повстань, найбільше серед яких відбулося у [[1490]]–[[1492]]&nbsp;рр. під керівництвом Мухи та Борулі. У першій половині [[16 століття|XVI століття]] на Підкарпатті розгорнувся [[опришки|опришківський]] рух, який свого апогею досяг у [[XVIII століття|XVIII столітті]] під проводом [[Довбуш Олекса|Олекси Довбуша]].
 
Після того, як у [[1478]]&nbsp;р. [[Менґлі I Ґерай]] прийняв протекторат Османської імперії, стали частими набіги кримських татар на подільські околиці Галичини з метою грабежу та забирання в ясир галицької людності<ref>''[[Томашівський Степан Теодорович|Томашівський С.]]'' [http://shron.chtyvo.org.ua/Tomashivskyi_Stepan/Ukrainska_istoria_Staryna_i_seredni_viky.pdf Українська історія. Старинні і середні віки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131228114826/http://shron.chtyvo.org.ua/Tomashivskyi_Stepan/Ukrainska_istoria_Staryna_i_seredni_viky.pdf |date=28 груденьгрудня 2013 }}.&nbsp;— Львів&nbsp;: Вчора і нині, 1919.&nbsp;— С. 141—143.</ref> (можна згадати долю [[Роксолана|Роксолани]]). Ситуація стала гіршою після прийняття [[Стефан III Великий|Штефаном III]] васальної залежності від [[Османська імперія|Османської імперії]]; поліпшилась після [[1530]]-х років (зокрема, завдяки діяльності [[Острозький Костянтин Іванович|Костянтина Острозького]], [[Тарновський Ян Амор|Яна Амора Тарновського]], [[Бернард Претвич|Бернарда Претвича]] з розбудови мережі військових укріплень на Волині та Поділлі).
 
[[1594]] року [[польний коронний гетьман]] [[Станіслав Жолкевський]] у [[Заліщики|Заліщиках]] збирав військо для відсічі татарам, які того року спалили прикарпатські міста [[Галич]], [[Долина (місто)|Долина]], [[Тлумач]], [[Єзупіль|Чешибіси]], [[Калуш]], [[Снятин]], [[Тисмениця (місто)|Тисмениця]] під час нападу на Галичину через прорахунки коронного командування. Татари цього разу не брали в полон через те, що збиралися в далекий похід. Їх біля [[Самбір|Самбору]] зустріли загони на чолі з Яном Замойським, але вони обдурили жовнірів та потрапили в Угорщину.<ref>''Леп'явко С.'' Северин Наливайко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій.&nbsp;— К. : Варта, 1994.&nbsp;— С. 61.&nbsp;— ISBN 5-203-01639-9.</ref>
Рядок 251:
Здійснювалися чотири масові депортації поляків, українців, білорусів, євреїв, німців, росіян, чехів, вірмен та інших з колишніх східних воєводств [[Друга Річ Посполита|Речі Посполитої]] (західних областей УРСР і БРСР).<ref>[http://www.memorial.krsk.ru/Articles/BirgerS/05.htm Владимир Биргер. ''Обзор ссыльных потоков и мест ссылки в Красноярском крае и Республике Хакасия. Депортации из Восточной Польши''. Красноярское общество «Мемориал»]</ref>
 
Приблизно колишніх 335&nbsp;000 польських громадян було виселено в північно-східні регіони європейської частини [[РРФСР]], [[Казахстан]] та [[Сибір]] і на Далекий Схід.<ref>{{Cite web |url=http://www.electronicmuseum.ca/Poland-WW2/ethnic_minorities_occupation/jews_1.html |title=Mark Paul, ''Neighbours on the eve of the Holocaust. Polish-Jewish relations in Soviet-occupied Eastern Poland, 1939—1941.'' |accessdate=5 листопадлистопада 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120720142708/http://www.electronicmuseum.ca/Poland-WW2/ethnic_minorities_occupation/jews_1.html |archivedate=20 липеньлипня 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://www.ipn.gov.pl/portal/pl/2/699/Prezentacja_ksiazki_8222Deportacje_obywateli_polskich_z_Zachodniej_Ukrainy_i_Zac.html Instytut Pamięci Narodowej :: FSB, Moskwa 2004]</ref>
Мінімум 198&nbsp;536 осіб було депортовано із західних областей УРСР:
* лютий 1940&nbsp;р.&nbsp;— 89&nbsp;062 осіб (приблизно 84,8&nbsp;% поляків, 13,8&nbsp;% українців, 1,4&nbsp;% євреї та інших) вивезених в північно-східні регіони європейської частини РСФСР (Архангельська область, Комі АРСР, та інші), Сибір та Казахстан;
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Галичина