Білл Клінтон: відмінності між версіями

Президентство Клінтона припало на той час, коли в світі відбувалися суттєві зміни, спричинені розвалом [[СРСР]] і кінцем [[Холодна війна|Холодної війни]]. Міжнародні обставини позначилися на внутрішньополітичному курсі Клінтона, який отримав назву "світове лідерство" ("велика стратегія") і зводився до глобального політичного, економічного та військового впливу США. Президент намагався підтримувати конструктивні відносини з пострадянськими країнами, спрямовані на поширення демократії та ринкової економіки. Саме він висунув тезу перетворення [[НАТО]] на політичну організацію та розширення її на Схід, хоча за це зазнав критики як серед американської, так і світової, громадськості. Його адміністрація вживала заходів для урегулювання війни в [[Югославія|Югославії]] та на [[Близький Схід|Близькому Сході]]. Під час його президентства у березні - травні [[1999]] року США разом із НАТО брали участь у війні проти [[Сербія|Сербії]] через конфлікт у [[Косово]] (операція "Союзницька сила"). Також за його участю були підписані історичні угоди між [[Ізраїль|Ізраїлем]] та [[Організація визволення Палестини|Організацією Визволення Палестини]] ([[вересень]] [[1993]] рік, [[Вашингтон]]). У [[1994]] році Клінтон став ініціатором підписання ізраїльсько-йорданської мирної угоди, а в листопаді [[1995]] року - [[Дейтонські угоди|Дейтонських угод]] щодо врегулювання конфліктів у [[Боснія та Герцеговина|Боснії та Герцеговині]]. У період його Президенства США брали участь в інтеграційних процесах Амекриканського континенту, кінцевою метою яких було створення якомога більшої кількості зон вільної торгівлі. Проте миротворчі місії Президента виявилися безуспішними, за що він зазнав критики: місія морської піхоти в [[Сомалі]] 1994 року, операції в [[Гаїті]], [[Камбоджа|Камбоджі]], [[Афганістан]]і. Клінтон був ініціатором розв"язання конфліктів на [[Корейський півострів|Корейському півострові]], в Північній [[Ірландія|Ірландії]], [[Куба|Кубі]], неодноразово наголошував на необхідності стратегічного партнерства з Ізрайлем. У 1998-1999 р. спалахнув конфлікт у [[Перська затока|Перській затоці]] з [[Ірак]]ом у зв"язку з намаганням С. [[Хуссейн]]а порушити накладені у [[1991]] році [[санкції]]. Американська [[авіація]] піддала бомбардуванню оборонні об"єкти Іраку. Клінтон припинив програму [[СОІ]], розпочату [[Рейган]]ом, та започаткував розробку нової програми [[ПРО]]. Важливе значення приділялося боротьбі з [[тероризм]]ом. Було зменшено кількість армії, проте здійснено заходи щодо збільшення її мобільності та боєготовності, що дало змогу закріпити військову гегемонію США. З метою покращення відносин з [[КНР]] у травні 1998 році Президент здійснив туди візит. Вагоме місце у зовнішній політиці США посідали відносини з [[РФ]]. У березні 1997 року на зустрічі Клінтона з Президентом Росії [[Єльцин]]им у [[Гельсінкі]] було прийнято рішення про підписання документу, який би визначив суть співробітництва між НАТО та Росією, що було зроблено у травні того ж року. У липні 1997 року на [[саміт]]і лідерів НАТО в [[Мадрид]]і було прийнято рішення про вступ до НАТО [[Польща|Польщі]], [[Чехія|Чехії]] та [[Угорщина|Угорщини]].

 

Щодо відносин з [[Україна|Україною]] у період Клінтона, то вони були неоднозначними. Так, почавши з підтримки України та проголошення стратегічного партнерства, його адміністрація поступово істотно змінила свій курс і почала відверто використовувати Україну як розмінну карту у грі з РФ. 3-7 березня 1994 року під час візиту Президента України Л. [[Кравчук]]а до США Клінтон підписав "Спільну заяву про розвиток дружби й співробітництва між двома країнами", а 11-12 травня 1995 року вже Клінтон за запрошенням [[Кучма|Л. Кучми]] відвідав Україну, підписав Спільну заяву та деякі інші документи. Політичне значення цього візиту для обох країн полягало в тому, що це був перший державний візит Президента США до України. 20-22 лютого 1996 року Клінтон приймав Кучму з робочим візитом, а в червні 2000 р. Президента США знову можна було побачити у Києві. Цей візит запам"ятався також тим, що Клінтон цитував [[Тарас Шевченко|Т. Шевченка]], заявляючи "Борітеся - поборете". Проте, події, що передували цим, свідчать про обережну політику адміністрації Клінтона щодо України. Остання підтримала курс Дж. Буша-старшого на скординоване з Росією ядерне роззброєння України, що було реалізовано 14 січня 1994 року, коли в Москві Президенти США, РФ та України підпасали заяву "Про ліквідацію ядерної зброї на території України". 8 лютого 1994 року з ініціативи Клінтона представники України підписали документи, що стосувалися участі у програмі НАТО "[[Партнерство заради миру]]". У липні 1997 року на саміті лідерів НАТО в Мадриді Клінтон став одним з ініціаторів підписання [[хартія|Хартії]] особливого партнерства з Україною, проте саме Президент США став ініціатором того, щоб хартія Україна-НАТО не була підписана в такому вигляді, який би найбільше відповідав інтересам України. Саме США відіграли провідну роль в істотному обмеження зовнішнього фінансування України, перед тим призвичаївши її до регулярності цих процесів.