Караванський Святослав Йосипович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Pvladko (обговорення | внесок) →Книги: оформлення, зовнішні посилання |
Немає опису редагування |
||
Рядок 36:
У 1940 р. полишає інститут і самохіть іде до війська, щоб, відслуживши, вступити на філологічний факультет університету. У липні 1941-го частина, в якій служив Святослав, потрапила в оточення німецьких військ у Західній Білорусі. Уникнувши полону, Караванський повертається на початку 1942-го в Одесу, вступає на літературний факультет університету, де зближується з гуртком української молоді. пов'язаної з [[Організація українських націоналістів|ОУН]], член [[Організація українських націоналістів революційна|ОУН (б)]] від січня 1943 року під псевдо «Бальзак». Караванський очолював ланку з двох інших оунівців і претендував на посаду господарчого референта в обласному проводі.<ref>[https://texty.org.ua/articles/102993/pohid-na-shid/ Похід на Схід. Як ОУН воювала в усіх куточках України]; [[Texty.org.ua]]. Процитовано 27 березня 2021.</ref> Організовує книгарню української літератури «Основа», а виторгувані гроші передає на потреби гуртка й українського театру. Його переслідує румунська [[сигуранца]].
В 1944 виїздить до Румунії, звідки в липні того ж року нелегально повертається у звільнену Одесу (
== Життя в таборах ==
Рядок 48:
[[Файл:Караванский.jpg|thumb|300пкс|Святослав і Ніна Караванські ([[Ніна Строката]]), 1980]]
У грудні 1971 року
Усього Святослав Караванський провів у неволі 31 рік. Деякий час відбував покарання з легендарним сотенним УПА Березівської сотні Карпатського куреня військової округи «Говерля» ТВ-21 «Гуцульщина» [[Симчич Мирослав Васильович|Мирославом Симчичем]] «Кривоніс».<ref>{{Cite web|url=http://ukrstyle.com/afisha/4s/4s/interv-iu-z-povstantsem-myroslavom-symchychem.html|title=Інтерв’ю з повстанцем Мирославом Симчичем|website=Український Стиль|accessdate=2016-05-22}}</ref> У листопаді 1979 емігрував разом з дружиною до [[Сполучені Штати Америки|США]]. Веде громадську й наукову діяльність, опублікував низку праць із мовознавства. [[1993]]-го в Києві вийшов його «Практичний словник синонімів української мови», [[1998]] — «Російсько-український словник складної лексики».
|