Ізолятор Мотта: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Olion17 (обговорення | внесок)
м Скасування редагування № 33881056 користувача 91.226.56.179 вандалізм
Мітка: Скасування
Рядок 1:
'''Ізолятори Мотта''' — клас [[кристал]]ічних [[діелектрик]]ів, сполук [[Перехідні метали|перехідних металів]], які не проводять [[електричний струм]] всупереч передбаченням [[зонна теорія|зонної теорії]] завдяки сильній [[Електронна кореляція|кореляції]] в [[електрон провідності|електронній підсистемі]].
 
[[Невілл Френсіс Мотт]] в [[1937]] році запропонував пояснення того факту, що деякі оксиди перехідних металів, наприклад, NiO, не проводять електричного струму, попри те, що вони мають один зовніододлзовнішній електрон на атом Ni, а, отже, повинні були б мати наполовину заповнену [[зона провідності|зону провідності]]. Локалізація електронів у моделі Мотта пояснювалася багатоелектронним ефектом — скорельованим розташуванням електронів на вузлах [[кристалічна ґратка|кристалічної ґратки]].
шній електрон на атом Ni, а, отже, повинні були б мати наполовину заповнену [[зона провідності|зону провідності]]. Локалізація електронів у моделі Мотта пояснювалася багатоелектронним ефектом — скорельованим розташуванням електронів на вузлах [[кристалічна ґратка|кристалічної ґратки]].
 
Зокрема, в 1949 Мотт запропонував модель [[NiO]] як діелектрика, який можна пояснити за формулою
<ref>{{cite journal | last=Mott | first=N. F. | title=The basis of the electron theory of metals, with special reference to the transition metals | journal=Proceedings of the Phьтьтирть ysicalPhysical Society of London Series A | volume=62 | pages=416 | date=1949 }}</ref>
 
:(Ni<sup>2+</sup>O<sup>2&minus;</sup>)<sub>2</sub> <math>\rightarrow</math> Ni<sup>3+</sup>O<sup>2&minus;</sup> + Ni<sup>1+</sup>O<sup>2&minus;</sup>.