Ткацтво: відмінності між версіями

 

У [[20 століття|20 ст.]] продовжувано спроби відродження продукції ткацького мистецтва ручного й на вдосконалених [[верстат]]ах. [[1920]] в Києві створено школу укр. нар. майстрів, перетворену на Київ. держ. школу прикладного мистецтва, яка згуртувала багатьох видатних нар. мистців для дослідів над народними традиціями та вихованням молодого покоління свідомих мистців. Найвизначніші осередки мистечого ткацтва в Україні: м. [[Богуслав]] (Київ. обл.), [[Кролевець]] (Сумська область), с. [[Дігтярі]] (Черкаська область), [[Решетилівка]] і с. Великі Сорочинці (Полтавська область), [[Косів]] (Івано-Франківська область), [[Глиняни]] (Львівська область) та ін. По другій світовій війні мистецькі осередки об'єднано в мистечо-промислових артілях. На Гуцульщині, Буковині й на Закарпатті, крім пром. артілей, збереглося ще домашнє ткацтво для задоволення власних потреб. Кадри ткачів готують технікуми, а школи прикладного мистецтва й відділи мистецького текстилю в інститутах прикладного і декоративного мистецтва в Києві, Харкові і Львові готують митців-проєктантів, які, базуючися на народних традиціях, з різним успіхом працюють над створенням форм ткацького мистецтва.

 

== Див. також ==

* [[Ремесло]]

* [[Килимарство]]

* [[Вишивка]]

* [[Дерга]]