Будяк Юрій Якович: відмінності між версіями

Друкувався з 1895 року. Крім [[Літературно-науковий вістник|«Літературно-наукового вістника»]], до революції співпрацював у періодиці: [[Хлібороб (газета)|«Хлібороб»]], [[Громадська думка (газета)|«Громадська думка»]], «[[Українська хата (часопис)|Українська Хата]]», «[[Рада (газета)|Рада]]», [[Село (видання)|«Село»]], «Засів», «Бджола», [[Київська старовина|«Киевская старина»]]. Видав поетичні збірки «На полях життя» (за різними відомостями — 1909 або 1910), «Буруни» ([[1910]]), історичні поеми «Невольниця-українка» ([[1907]]) та «Пан Базалей» ([[1911]]). За радянської влади належав до літературної організації селянських письменників «Плуг», друкувавсь у «Червоному шляху», «Плузі», «Плужанині», «Червоних квітах», «Глобусі». Написав п'єси «Під промінням Червоного Жовтня», «Жовтнева казочка» ([[1924]]), видав збірку повістей «До великої брами» ([[1929]]), але найбільше писав для юних читачів. Його твори зажили великої популярності в Україні, особливо серед дітей (перелік деяких його видань див. нижче); перекладалися російською, білоруською та іншими мовами.

 

Ще в 1922 та 1924 роках Будяка двічі заарештовували органи [[ЧК]] за звинуваченням у тому, що при нападі білих на Білу Церкву він нібито брав участь у церемонії урочистої зустрічі бандитів, проте суд його виправдав.