Цаплієнко Андрій Юрійович: відмінності між версіями

| платня =

| попередник =

| наступник =

| партія =

| віросповідування =

| чоловік =

| діти =

| нагороди = Орден "«За мужність"» III ст.<br />Відзнака "«Сухопутні&nbsp;війська"»<br />Відзнака Міністерства у справах молоді та спорту

| примітки =

| employer = Телеканал "«Інтер"»

| зріст =

'''Цаплієнко Андрій Юрійович''' (*[[12 жовтня]] [[1968]])&nbsp;-— журналіст, ведучий та сценарист [[Інтер (телеканал)|телеканалу "«Інтер"»]].

Народився в [[Харків|Харкові]], батько Юрій Вікторович (1946) -&nbsp;— підприємець, мати Валентина Іванівна (1949) -&nbsp;— пенсіонер. Одружений, виховує дочку та сина. Вільно володіє англійською, польською мовами.

* [[1985]]-[[1991]] [[Харківський інститут мистецтв]], акторський факультет (з перервою на службу у Збройних Силах у 87-89 роках)

* [[1995]] Університет міста Кальмар ([[Швеція]]), FOJO, курси підвищення кваліфікації журналістів

* [[2003]]-[[2006]] [[Київський міжнародний університет]], факультет журналістики

Роботу на телебаченні почав у [[1989]] року. Працював освітлювачем в Харківській Обласний Телерадіокомпанії. З [[1992]] репортер регіональної харківської телекомпанії "«Оріон"», в [[1993]] виходить авторська програма Андрія Цаплієнко "«Буря в стакане"». В [[1995]] в ефірі з'являється програма "«Чудное мгновенье"» спільного виробництва "«Студії +7"» та Харківської Обласної Телерадіокомпанії, автором та ведучим якої стає Андрій Цапліенко. В [[1995]] році переходить на харківський телеканал "«Приват TV"» де займає посаду режисера та ведучого.

В [[1997]] переселяється до Києва, та недовго працює автором і ведучий програми "«Люди"» виробництва ТІА "«Вікна"». В [[1998]] приходить на роботу на [[Інтер (телеканал)|телеканал "«Інтер"»]] спочатку ведучим програми "«Утречко"», а з [[1999]] ведучий і керівник програм "«N-ний кілометр"», "«На лінії вогню"», "«Спецкор"» телеканалу "«Інтер"».

З [[2001]] року воєнний кореспондент телеканалу "«Інтер"», робив репортажі під час конфліктів у [[Афганістан]]і, [[Республіка Македонія|Македонії]], [[Ірак]]у, [[Кот-д'Івуар]]і, [[Непал]]і, [[Шрі Ланка|Шрі Ланці]], [[Південна Осетія|Південній Осетії]], [[Кашмір]]і, [[Ліберія|Ліберії]], [[Бурунді]], [[Колумбія|Колумбії]].

# Орден "«За мужність"» III ступеня (за серію репортажів з Афганістану з жовтня по грудень 2001 &nbsp;р.)

# Лауреат Державної премії ім. І.Франка ([[2004]])

# Заслужений журналіст АР Крим ([[2002]])

# Лауреат премії "«Людина року"» в номінації "«Журналіст"»([[2001]]

# Відзнака "«Сухопутні&nbsp;війська"»

# Відзнака Міністерства у справах молоді та спорту

# Нагорода "«Найкращий сценарій"» на XIII Міжнародному телевізійному фестивалі у м. Бар (Чорногорія) за стрічку "«Допінг. Фабрика чемпіонів"»([[2008]])

# Публіцистична картина "«Беслан. Удар по Росії"» була представлена на 45-ому Міжнародному телевізійному фестивалі в Монте-Карло ([[2005]])

#" «Телетріумф"» (за підсумками [[2006]]) в номінації "«Репортер"» (за серію репортажів для програми "«Подробиці"»)

#" «Телетріумф"» (за підсумками [[2003]]) в номінації "«Журналіст, репортер"» (за проект "«На лінії вогню"»)

#" «Телетріумф"» (за підсумками [[2002]]) в номінації "«Журналіст, репортер"» (за проект "«На лінії вогню"»)

#" «Телетріумф"» (за підсумками [[2001]]) в номінації "«Журналіст, репортер"» (за публіцистичну програму "N-кілометр).

# Програма "«Люди"», номінант фестивалю телепрограм "«Золота ера"» у номінації "«Публіцистичні програми"», [[1997]] рік, Київ.

# Програма "«Люди"», лауреат 1-го Міжнародного фестивалю журналістики, [[1997]] рік, Ялта.

# Програма "«Буря в стакане"», другий диплом на 1-ому Всеукраїнському фестивалі журналістики, [[1995]] рік, Ясиня.

Співавтор книги [http://www.southeasteurope.org/documents/ATT00020.pdf "Macedonia: The Conflict and The Media"], жовтень, [[2003]] рік, [[Скоп'є]], [[Республіка Македонія]], глава "«War and peace?"». Публікувався в німецькому журналі "«Ost in West"»: "«Leben in der heissen Zone"», [[14 червня]] [[1999]] року та "«Geliebte Holle"», [[18 жовтня]] [[1999]] року.