Вікіпедія

Н-1: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
SieBot (обговорення | внесок)
Боти
103 917 редагувань
м робот змінив: en:N1 (rocket)
Xqbot (обговорення | внесок)
Боти
300 161 редагування
м робот змінив: es:Nositel-1; косметичні зміни
Рядок 1:
[[ЗображенняФайл:GPN-2002-000188.jpg |right|thumb|250px|Дві ракети Н1 на стартових столах. Космодром [[Байконур]], [[1969]]]]
 
'''H1''' - [[СРСР|радянська]] [[ракета-носій]], що розроблявся під керівництвом [[Корольов Сергій Павлович|Сергія Корольова]], а після його смерті - під керівництвом [[Мішин Василь Павлович | Василя Мішина]]. Призначалася, у першу чергу, для забезпечення польоту людини на поверхню [[Місяць (супутник)| Місяця]] і повернення його назад. Всі чотири випробувальних запуски були неуспішними. Програма була закрита в [[1974]] році.
 
== Основні характеристики РН ==
Рядок 12:
* Сумарна тяга двигунів на землі, тс 4615
 
Паливо — [[гас]] та [[кисень]]. Три ступені. Паливо зберігалося в кульових баках, підвішених на несучій оболонці. На першій ступені було встановлено 30 двигунів НК-15 уздовж двох концентричних кіл. Хоча на стендових випробуваннях двигун показав себе досить надійним, більшість проблем було викликано [[вібрації | вібраціями]] й іншими неврахованими ефектами, що виникли внаслідок одночасної роботи такої кількості двигунів.
 
Збірка ступенів ракети здійснювалася на [[космодром]]і, тому що не було можливості доставити зібрані ступені транспортом через їхній розмір.
Рядок 25:
Третій запуск ракетно-космічної системи Н1-Л3 був проведений [[27 червня]] [[1971]] року. Всі 30 двигунів блоку А вийшли на режим попереднього й головного ступенів тяги у відповідності зі штатною циклограмою й нормально функціонували до їхнього вимикання системою керування на 50,1 з, однак, ракета закрутилася, а оскільки команда аварійного вимикання двигунів була заблокована до 50 с, то політ до 50,1 с був практично некерованим і, як наслідок, аварійним. Для забезпечення керування ракетою менш ніж за рік були створені кермові двигуни, що працювали на окисному генераторному газі й пальному, яке відбирають від основних двигунів.
 
[[23 листопада]] [[1972]] року був зроблений четвертий пуск комплексу Н1-Л3. У ракету, що стартувала в цьому пуску, були внесені значні зміни, спрямовані на усунення виявлених недоліків і збільшення маси виведеного корисного вантажу. Керування польотом здійснювала бортова ЕОМ по командах гіроплатформи (головний конструктор [[Пилюгін Микола Олексійович | Н. А. Пилюгін]]). До складу рухових установок уведені кермові двигуни, система пожежогасіння. Вимірювальні системи були доукомплектовані малогабаритною радіотелеметричною апаратурою. Усього на цій ракеті було встановлено більше 13 000 датчиків. Ракета пролетіла без зауважень 106,93 с, але за 7 с до розрахункового часу розділення першої та другої ступенів відбулося практично миттєве руйнування насоса окислювача двигуна № 4, що привело до ліквідації ракети.
 
Черговий пуск був намічений на четвертий квартал [[1974]] року. Однак, призначений у травні 1974 року керівником [[Енергія (РКК) | НПО "Енергія"]] академік [[Глушко Валентин Петрович | В. П. Глушко]] своїм наказом, з мовчазної згоди Міністерства загального машинобудування, припинив всі роботи з комплексу Н1-Л3.
 
== Посилання ==
Рядок 42:
[[en:N1 (rocket)]]
[[eo:N1]]
[[es:Cohete NNositel-1]]
[[fi:N1]]
[[fr:N-1 (fusée)]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Н-1