Досифея Київська: відмінності між версіями

Коли їй виповнилося п'ятнадцять, вона втекла з дому, обстригла волосся, придбала на базарі чоловічий одяг та в нього перевдягнувшись, попрямувала до [[Троїце-Сергієва лавра|Троїце-Сергієвої лаври]], де назвалася Досифеєм і була прийнята на послух. У монастирі вона пробула три роки, доки її не впізнали рідні, які відвідали монастир. Вона змушена була втекти до [[Київ|Києва]]. Тут Досифея не прийняв жоден монастир, оскільки всі вважали його втікачем. Тоді вона викопала собі невелику печеру в [[Китаїв|Китаєві]] біля [[Троїцький Китаївський чоловічий монастир УПЦ|Китаївського монастиря]]. Харчувалася подвижниця хлібом, водою та кашею і ніколи не тримала в печерній келії вогню. Про дивовижного подвижника довкола стала поширюватися слава. У 1844 році Досифея було пострижено в ченці, але він не полишив самітницький спосіб життя й отримав келію біля Дальніх печер [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]]. 1766 року ченця Досифея було знову переведено до Китаївського монастиря, де він жив у всамітненій келії біля ставка.

[[Файл:Затворник Китаевской пустыни Досифей благословляет Прохора Мошнина.jpg|міні|200px|left|Досифей благословляє [[Серафим Саровський|Прохора Мошнина]] на вступ до Саровської пустині. Хромолітографія поч. XX ст.]]

 

Досифей помер 25 вересня 1776 року у віці 55 років. Через деякий час рідна сестра Дар'ї-Досифея відвідала Китаївський монастир і впізнала на зображенні на надгробку свою сестру. Тоді всім стало відомо, що чернець Досифей — жінка.