Людовік I (король Сицилії): відмінності між версіями

У березні 1349 року молодий король перебрався до Лентіні, де ховався від бойових дій між сицилійцями і каталонцями. В цей час померла Елізабета Карінтійська, регентшею стала старша сестра короля [[Констанція (регент Сицилії)|Констанція]].

 

 

У 1352 році під впливом Маттео Паліцці король розпочав перемовини з магістратом Катаньї, проти чого виступив Бласко II де Алагона, який зберігав посаду регента. Втім у серпні того ж року король і містяни уклали угоду.

У 1353 році Людовік I вирішив спиратися на сицилійський рід К'ярамонте. При його підтримці намагався придушити повстання в Кастрореаль, але не досяг успіху. Того ж року роди Россо і К'ярамонте захопили Мессіні, вбивши Маттео Паліцці, королю що був там, вдалося втекти. Людовік I рушив до Урсіно, де з'яднався з Бласко II. Король оголосив рід К'ярамонте зрадниками, але дії королівських військ проти заколотників виявилися невдалими. Своїм наказом від 10 листопада надав посаду королівського вікарія сестрі Констанції. Зрештою король контролював лише невеличку територію навколо Катаньї.

 

 

При цьому Людовік I відновив статус родини Вентімілья, які відмовилися у подальшій підтримці родини К'ярамонте. За цих обставин сицилійський король перейшов у наступ, зумівши протягом 1354—1355 років відвоювати міста П'яцца-Армерина, Трапані, Каммарата, Калатафімі, Юліана, область Валь-ді-Мазара. Втім спроби зайняти місто Кастроново і Лентіні виявилася невдалою. Ситуацію погіршила [[епідемія]] [[Бубонна чума|бубонної чуми]]. Тому король перебрався до Мессіні.

 

 

== Родина ==