Ієн Фергюсон: відмінності між версіями

У 1983 році виграв срібну нагороду чемпіонату світу на дистанції 500 метрів. До Олімпійських ігор [[Літні Олімпійські ігри 1984|1984]] року Ієн підходив у статусі одного із лідерів команди. Ці ігри пренеслипринесли спортсмену статус триразового олімпійського чемпіона. Фергюсон спершу виграв одиночні змагання на дистанції 500 метрів, потім з [[Пол Макдональд|Полом Макдональдом]] заїзд байдарок-двійок на 500 метрів, а в кінці заїзд байдарок-четвірок на дистанції 1000 метрів (окрім Фергюсона в складі екіпажу були: [[Пол Макдональд|Макдональд]], [[Грант Бремвелл|Бремвелл]] та [[Алан Томпсон (веслувальник)|Томпсон]]). За це досягнення був названий найкрашимнайкращим спортсменом року, а згодом нагороджений [[Орден Британської імперії|Орденом Британської імперії]].

Спортсмен прийняв рішенннярішення продовжити свою кар'єру на ще один олімпійський цикл. Останнім вагомим досягненням спортсмена стала срібна медаль чемпіонату світу 1990 року в байдарках-двійках на 10000 метрів. Олімпійські ігри [[Літні Олімпійські ігри 1992|1992]] року, що проходили у Барселоні стали для спортсмена останніми у кар'єрі. На них він знову виступав разом з [[Пол Макдональд|Полом Макдональдом]] у байдарках-двійках, однак показати вагомий результат вони не зуміли ні на дистанції 500 метрів (вибули у півфіналі), ні на дистанції 1000 метрів (8 місце у фіналі). Ієн Фергюсон після цього турніру став першим новозелендськимновозеландським спортсменом, який виступав на п'яти Олімпійських іграх, окрім цього він залишається найбільш титулованим новозеландським олімпійцем всіх часів.