Вірус імунодефіциту людини: відмінності між версіями

ВІЛ-2 ідентифіковано 1986 року<ref>{{Cite pmid|2425430}}</ref>, генетично дуже близький до T-лімфотропного вірусу SIVsmm мангабеїв, і меншою мірою до вірусу ВІЛ-1. Геноми ВІЛ-1 і ВІЛ-2 мають [[Гомологія (біологія)|гомологію]] консервативних генів gag і pol близько 60&nbsp;%, і до 45&nbsp;% генів білків оболонки<ref>{{Cite pmid|3031510}}</ref>. Станом на [[2010]] рік описано 8 груп ВІЛ-2, лише групи A і B є епідемічними. Віруси групи А поширені в Західній Африці, [[Ангола|Анголі]], [[Мозамбік]]у, [[Бразилія|Бразилії]], [[Індія|Індії]] і мало поширені в США і Європі<ref>{{Cite pmid|21796096}} За 12 лет с 1988 по 2010 в США зарегистрированы лишь 242 случая ВИЧ-инфекции</ref><ref>{{Cite web|url=http://aidsinfo.nih.gov/guidelines/html/1/adult-and-adolescent-arv-guidelines/24/hiv-2-infection|title=Guidelines for the Use of Antiretroviral Agents in HIV-1-Infected Adults and Adolescents|publisher=U.S. Department of Health and Human Services|language=en|accessdate=2014-07-21|quote=Инфекция ВИЧ-2 эндемична в Западной Африке и имеет лишь ограниченное распространение за пределами этой зоны.}}</ref>. Віруси групи В поширені в Західній Африці<ref name="Marx2001">{{Стаття|сторінки=911—920|видання=Philos Trans R Soc Lond B Biol Sci|номер=1410|мова=en|тип=journal|автор=Marx P.A., Alcabes P.G., Drucker E.|рік=2001}}</ref><ref name="Santiago2005">{{Стаття|видання=Journal of Virology|номер=19|сторінки=12515—12527|мова=en|тип=journal|автор=Santiago, M. L.; Range, F.; Keele, B. F.; Li, Y.; Bailes, E.; Bibollet-Ruche, F.; Fruteau, C.; Noe, R.; Peeters, M.|рік=2005}}</ref>.