Ленін Володимир Ілліч: відмінності між версіями

 

Не володів українською мовою, хоча читав окремі твори [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимира Винниченка]]<ref>Лист до І.&nbsp;Ф.&nbsp;Арманд.&nbsp;— В кн.: В.&nbsp;І.&nbsp;Ленін про Україну. Частина I. 1893—1917. К.: Вид-во політич. літ-ри України, 1969.&nbsp;— С. 592—593.</ref>. Але українську культуру та історію визнавав достатньо самостійною, щоб розглядати українське національне питання відповідно до підтримуваного ним лозунга про «право націй на самовизначення», і використовувати його відповідно до поточних потреб керованої ним партії. Тому публічно підтримував український національний рух до захоплення влади більшовиками. Одним з проявів цього було використання ним у більшовицькій пропаганді заборони святкування владою Російської імперії ювілею [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] 1914 року, а також конфлікту між [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовим урядом]] і [[Українська Центральна Рада|УЦР]] влітку 1917&nbsp;року.

Багато хто вважає, що він послідовно виступав проти ідеї української окремішності, зокрема щодо проведення цього принципу в побудові робітничого руху і [[Більшовики|більшовицької]] партії: здатний був, за свідченням очевидців, погодитися на створення окремої литовської чи єврейської соціал-демократичної партії, але утворення окремої української партії вважав неприпустимим, та з цих позицій критикував

гасло самовизначення націй [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайла Драгоманова]], [[Юркевич Лев Йосипович|Лева Юркевича]], проголошуючи думку, що «при єдиній дії пролетаріатів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути мови» (Повне зібр. тв. т. 24., с. 125). Вважав питання контролю над Україною, її хлібом та донбаським вугіллям питанням життя і смерті російської [[Більшовики|більшовицької]] революції. З цих міркувань видав 3 грудня 1917 року [[Ультиматум Раднаркому|«Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради»]] та організував [[Більшовики|більшовицьку]] інтервенцію в Україну взимку 1917—1918 років. Однак контролю над Україною не зміг втримати через воєнні обставини і укладення УЦР [[Берестейський мир|Берестейського миру]] 1918 року. У липні 1918 року під тиском обставин дав згоду на утворення [[Комуністична партія України|КП(б)У]] в межах російської Компартії (діяльність [[Комуністична партія Радянського Союзу|РКП(б)]] в Україні була б порушенням умов Берестейського миру). КП(б)У: «Формально заснована у квітні 1918 як самостійна компартія, але вже через 3 місяці, на своєму I з'їзді, КП(б)У ввійшла до РКП(б) з підпорядкуванням загальним партз'їздам та ЦК»<ref>Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская—Массив.&nbsp;— М.: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1929.&nbsp;— С. 278.</ref>. Перші два з'їзди КП(б)У відбувались у [[Москва|Москві]]. Зазнав критики від українських комуністів (зокрема [[Мазлах Сергій Михайлович|Сергія Мазлаха]] та [[Шахрай Василь Матвійович|Василя Шахрая]]) за нехтування українським рухом і українськими національними інтересами<ref>Сергій Мазлах і Василь Шахрай. До хвилі (Що діється на Вкраїні і з Україною?). Друге видання.— Нью-Йорк: Вид-во Пролог, 1967.— 304 с.</ref>.