Феофіл (Булдовський): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lenka:) (обговорення | внесок) |
LVS 56 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 15:
У червні [[1925]] виступив одним із організаторів Собору єпископів у [[Лубни|Лубнах]] (тепер Полтавська область), на якому було проголошено утворення Української православної церкви з канонічною послідовною ієрархією (див. [[Українська соборно-єпископська церква]]). Обраний заступником архієпископа всієї України [[Погорілко Павло Ферапонтович|Павла Погорілка]], а після його арешту — митрополит усієї України (з січня [[1929]]) з місцем перебування у [[Харків|Харкові]], пізніше — у [[Луганськ]]у. Із закриттям у Луганську [[1937]] року останньої церкви повернувся до Харкова, де проживав як приватна особа.
Улітку [[1942]] р. до Харкова прибув місійний єпископ [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]] [[Мстислав (Скрипник)]]. Нарада [[27 липня]] 1942 р., яка пройшла в Харкові за участи митрополита Феофіла, єпископа Переяславського Мстислава, членів Харківського єпархіяльного управління та голови Полтавського єпархіяльного управління, ухвалила: «Визнати, що парафії, підпорядковані Високопреосвященнішому владиці Феофілу на терені Харківської, Полтавської, Сумської і Курської областей, становлять складову частину Української Православної Автокефальної Церкви на чолі з адміністратором архієпископом Полікарпом. Надалі установити таку форму почитування: Високопреосвященнішого отця нашого митрополита Феофіла, архієпископа Харківського і Полтавського, високопреосвященнішого отця нашого Полікарпа, архієпископа Луцького і Ковельського».
У 1942-[[1943]] — митрополит Харківський УАПЦ.
| |||