Вівся (Тернопільський район): відмінності між версіями

=== Габсбурзький період ===

Уперше Вівся письмово згадується 1779 року на [[Габсбурзька монархія|австрійській]] військовій [[Мапи Фрідріха фон Міґа|мапі Фрідріха фон Міґа]] «Topographische Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien aus den Jahren 1779—1783»<ref name=":11"/>. За іншою версією&nbsp;— 1785 року<ref name=":2" />. У XVIII&nbsp;— поч. ХХ століть село перебувало під владою [[Габсбурги|династії Габсбургів]], у складі [[Австрійська імперія|Австрійської]] та згодом [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської]] імперій і розташовувалося спершу в [[Бережанський округ|Бережанському окрузі (дистрикті)]]&nbsp;— одному з 18-ти округів [[Королівство Галичини та Володимирії|австрійської Галичини]]<ref name=":2">{{Cite book

 

У 1810—1815 роках Вівся було прикордонним селом Австрійської та [[Російська імперія|Російської]] імперій. Згідно з параграфом 5 статті 3 [[Шенбруннський мир|Шенбруннської мирної угоди]] [[14 жовтня]] [[1809]] року австрійський імператор [[Франц II]] віддав Росії територію найсхіднішої частини [[Східна Галичина|Східної Галичини]]&nbsp;— [[Тернопільський край]], землі на схід від лінії [[Залізці]]&nbsp;— [[Зборів]]&nbsp;— р. Стрипа. Вівся залишалося за Австрією<ref>{{Cite book|url=http://history.org.ua/LiberUA/ehu/1.pdf|title=Віденський мирний договір 1809 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Т. 1 : А — В.|last=Р. Г. Симоненко|first=|year=2003|publisher=редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — {{К.}} : Наук. думка|location=Київ|pages=526|isbn=966-00-0734-5}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://archive.org/details/rzadyrosyjskiewk00lesz/page/184/mode/2up|title=Rządy rosyjskie w Kraju Tarnopolskim, 1809-1815|last=Leszczyski|first=Jan|year=1903|publisher=Druk W.L. Anczyca|location=Kraków|pages=185|language=|isbn=}}{{ref-de}}{{ref-pl}}</ref>.

Школу відкрили 1902 року. Вона поділялася на два основні приміщення: навчальне, де проводилися заняття у дві зміни, і житлове&nbsp;— для професорів (так званих у ті часи вчителів). Навчалися лише узимку. Учні сиділи в класі за дерев'яними столами й на дерев'яних лавах. Писали на індивідуальних табличках крейдою, яка називалася «рисік» ({{lang-pl|[[wiktionary:pl:rysik|rysik]]}}). У школі вивчали творчість [[Воробкевич Сидір Іванович|Сидора Воробкевича]], [[Шкрумеляк Юрій Андрійович|Юрія Шкрумеляка]], [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдана Лепкого]]. У ті часи селяни часто не розуміли значення освіти й намагалися відкуплятися в урядника, аби звільнити своїх дітей від шкільних занять. Частина дітей не відвідувала навчальний заклад через бідність своїх сімей, які не могли купити ні книжку, ні чоботи. До початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] навчання проводилися [[Західноукраїнська мовно-літературна практика|українською (руською) мовою]].<ref name=":14">{{Cite web|title=Історія школи - Вівсянська ЗОШ I-II ст.|url=http://www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua/pro_shkolu/istoriya_shkoli/|website=www.vivsia-zosh.te.sch.in.ua|accessdate=2020-11-14}}</ref>.&nbsp;

 

 

Наприкінці XIX століття відбувалось значне роздрібнення сільських господарств&nbsp;— власники земель наділяли чи [[Посаг|вінували]] своїх дітей та внуків новими землями. 1914 року на Вівсі було заледве десяток господарів, власників 10 моргів землі чи більше, інші ж мали менше, або стали [[Халупники|халупниками]], що жили лише з денних заробітків{{sfn|Бережанська земля. Історично-мемуарний збірник|1970|с=575}}.