Самокиш Микола Семенович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 46:
Із 1918 жив у м. [[Євпаторія]] у [[Крим]]у, із 1922 — у м. [[Сімферополь]], де заснував власну художню студію, на базі якої було створено 1937 р. [[Кримське художнє училище імені М. С. Самокиша|Кримське художнє училище]].<ref name="ЕІУ" /> В часу [[Голодомор в Україні (1921—1923)|голоду 1921—1923]], відірваний від рідної України, Самокиша думками все ж на Україні і малює такі картини, як наприклад «Запорожці обідають», «Під Бахчисараєм» та інші. В листі до [[Лебідь Максим Максимович|М. М. Лебедя]] Самокиш пише:
{{
Давно ми з Сергієм Івановичем Васильківським бажали жити та працювати в місті у Харкові, на Москалівці, де він мав свою хатину, та смерть його помішала цьому бажанню.
Рядок 52:
Щоб можна було щось зробити на користь рідного краю, ще за часів царського режиму ми двоє працювали над матеріялом історичним нашої України, отож, як Вам звісно, напечатали ми «Українську Старину» і «Український Орнамент».
Розписали стіни будинку Земського дому у Полтаві, зробили чимало проектів на розписи стін різних будинків, готовили матеріял для другого випуску «Української Архітектури» та ще дуже багато інших робіт на історичні та археологічні теми. З того бачите, що з самого скінчення Академії Художеств і до цього часу все наше мистецтво було для України. Якщо й траплялось робити нам не наше українське, то робилось для грошей, а душа наша була на Україні.|
З 1938 керівник батально-історичних майстерень Харківського і Київського художніх інститутів.
| |||