Суфікс: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
DimGol (обговорення | внесок) м Пропозиція (коментар) |
DimGol (обговорення | внесок) м Інформацію про застосування слова наросток переніс нижче по тексту статті. На початку воно не доречно та ще й із такою кількістю приміток. |
||
Рядок 1:
'''Су́фікс''' ('''на́росток'''<ref> Російсько-український академічний словник 1924–33рр. ''(А. Кримський, С. Єфремов)''</ref><ref>Російсько-український словник правничої мови 1926 р. ''(В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський та інші)'' </ref><ref>''Синявський Олекса'', Норми української літературної мови, Харків, 1931</ref><ref>''Курило Олена'', Уваги до сучасної української літературної мови, К., 1924</ref><ref>{{Cite news|url=https://r2u.org.ua/s?w=наросток&scope=all&dicts=2&highlight=on|title=''О. Ізюмов. Російсько-український словник. 1930''|}}</ref> в українській мовознавчій літературі до 1937 року, у наш час іноді використовується у науковій літературі тощо<!-- якщо потрібно приклади сучасного використання слова "наросток" на позначення суфікс, то надам декілька наукових праць 2010-х років, що є опубліковані у фахових виданнях України категорії Б (напишіть на моїй сторінці). Вирішив не додавати одразу "докази використання українцями очевидно українського слова", бо це не стосується власне цієї статті!!! До того ж не розумію навіщо аж 5 приміток біля синонімічного слова... ▼
▲На мою думку, потрібно залишити просто "Суфікс (також іноді наросток) —" і пішло визначення... Навіщо оте розписувати про 1937 рік... Якщо це дуже важлива інформація, то її потрібно винести в основний текст статті, наприклад, наприкінці. -->) — [[слово]]твірна, рідше формотворча (словозмінна) [[морфема]], що стоїть після [[Корінь (мовознавство)|кореня]] (разом з яким творять основу слова) перед флексійним [[закінчення]]м (риб-к-о, риб'-яч-ий, риб-ал-и-ти, рибал-к-а; ход-и-в, ход-и-л-а, -л-и).
Суфікси поділяються на продуктивні, за допомогою яких утворюються нові слова (-ник: молод-ник, -ува-ти: телефон-ува-ти) й непродуктивні, здебільшого наявні лише в небагатьох словах (зна-к, да-р, ра-л-о). Нові суфікси утворюються складанням (перерозподілом) елементів двох і більше інших суфіксів (-н-ик: кривав-ник, хоч є лиш: крив-авий) чи виокремленням з іншомовних запозичень (-ущий: знач-ущ-ий; -унок: поціл-унок; -ізація: яров-ізація). В українській мові розвинені суфікси емоційного забарвлення (див. [[Пестливі форми]]).
Суфікси досліджували [[Смаль-Стоцький Роман Степанович|Роман Смаль-Стоцький]], А. Вовк, [[Возний Теодозій Михайлович|Т. Возний]], [[Горецький Петро Йосипович|П. Горецький]], [[Ізюмов Овсій Прокопович|О. Ізюмов]], [[Ленець Катерина Василівна|К. Ленець]], [[Лук'янюк Корній Михайлович|К. Лук'янюк]], [[Плющ Марія Яківна|М. Плющ]], [[Редько Юліан Костянтинович|Ю. Редько]], [[Русанівський Віталій Макарович|Віталій Русанівський]], [[Франчук Віра Юріївна|В. Франчук]], В. Токар, О. Шевчук, [[Юрчук Лідія Андронівна|Лідія Юрчук]] та ін.
▲
== Суфікси іменникові ==
|