Народився 17 травня 1905 року в [[Чернігів|Чернігові]] у родині освітян.
З шістнадцяти років, після закінчення гімназії, викладав історію у дитячих будинках для безпритульних. У 1924 році вступив на історичне відділення ф-туфакультету професійної освіти [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеського інститутут народної освіти (ОІНО).]] Будучи студентом третього курсу ОІНО, захопившись питаннями історії, став учасником семінару підвищеного типу з соціально-економічної історії України, заснованого М. Слабченко для студентів випускного курсу, де під керівництвом відомого вченого почав самостійно досліджувати деякі аспекти економічної історії. По закінченню ОІНО у 1927 році продовжив самостійні дослідження у цьому напрямку і ретельно опрацьовував матеріали одеських і київських архівів. Наслідком такої плідної і наполегливої праці стали його дві перші статті, що опубліковані у «Записках Одеського при УАН наукового товариства», членом якого був. Основним же результатом наукової праці за цей час стала монографія «Столипінська реформа на Україні», яка була першою роботою, що розглянула роль економіки України кінця XIX — початку XX ст. як окремого регіону Російської імперії. Не ідеалізуючи столипінську реформу, автор віддав належну увагу особливостям економічного розвитку України та одним з перших проаналізував значення в сільському господарстві прошарку середньозабезпечених селян.
У 1931 році переїхав з Одеси до Києва, де став співробітником комісії по вивченню історії Західної Європи (керівник О. Камишан) кафедри історії Заходу (завідувач В. Бузескул) Всеукраїнської АН. Перебування у цьому місті теж було нетривалим.
Рядок 50:
[[Категорія:Науковці Москви]]
[[Категорія:Випускники Одеського педагогічного університету]]
