Миронівський район (1965—2020): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →1923–1931: виправлення |
м →1923–1931: уточнення посилання |
||
Рядок 59:
=== 1923–1931 ===
[[7 березня]] [[1923]] р. видано постанову ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ Київщини», відповідно до якої 14 повітів Київської губернії були замінені на 7 округів, а 247 волостей — на 111 районів<ref name=":1">Постанова ВУЦВК № 18-19 (309) від 7 березня 1923 р. «[[s:ЗУРРСУУ/1923/1/18-19/Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини|Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини]]»</ref>, а іншою постановою «Про новий адміністративно-територіальний поділ України» від [[12 квітня]] [[1923]] р. ВУВЦК затвердив новий поділ республіки на округи та райони<ref>Постанова ВУЦВК № 45 (564) від 12 квітня 1923 р. «[[s:ЗУРРСУУ/1923/1/45/Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України|Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України]]»</ref>. В результаті цього поділу утворився Миронівський район, який увійшов до [[Шевченківська округа (Корсунська)|Корсунської округи]]. До району увійшли Зеленківська, [[Потоцька волость (Канівський повіт)|Потоцька]], [[Козинська волость (Канівський повіт)|Козинська]] і [[Пустовойтівська волость (Канівський повіт)|Пустовійтівська волості]] [[Канівський повіт|Канівського повіту]].
Згодом (до 1924 року) від [[Канівський район|Канівського]] до Миронівського району було передано село [[Шандра (Україна)|Шандра]] (що раніше входило до [[Курилівська волость|Курилівської волості]]), а від Миронівського до Степанецького району було передано хутір Дубовий Яр (що раніше входив до [[Козинська волость (Канівський повіт)|Козинської волості]]).<ref name=":2">[https://nibu.kyiv.ua/greenstone/cgi-bin/library.cgi?e=d-01000-00---off-0adminZz-co4--00-1----0-10-0---0---0direct-10---4-------0-1l--11-uk-50---20-about---00-3-1-00-0--4--0--0-0-11-10-0utfZz-8-00&a=d&c=admin-co4&cl=CL2&d=HASH0154e55a587f05627583c544 Список поселень Київщини (1924)] // Вид. газети «Вісник Київ. губвиконкому» — сторінки 27, 149</ref>
|