Сингл: відмінності між версіями

'''Сингл''' ({{lang-en|Single}} від ''Single Play record'') — спочатку — [[грамплатівка]], на кожній стороні якої містилася тільки одна музична композиція. Термін «сингл» з'явився в [[1950]]-х рр., щоб позначити розбіжності між [[Музичний альбом|довгограючими]] і одно-, двопісенними платівками. В наш час сингли також виходять на [[компакт-диск]]ах та [[DVD]]. Загальна тривалість звучання синглу може становити до 15 хвилин. Сингл може містити необмежену кількість реміксів.

Найпопулярнішим і традиційним форматом синглу є грамплатівка розміром 18 [[сантиметр]]ів зі швидкістю обертання 45 обертів за хвилину (тому її називають «сорокап'ятка»). Цей формат з'явився у [[США]] в [[1949]] році. Спочатку він продовжував концепцію уже існуючихприсутніх на той час вінілових платівок зі швидкістю 78 об/хвобертів за хвилину. Однак з розвитком формату довгограючих платівок, сингли стали позиціонуватисьпозиціюватися як попередники випуску повних альбомів, для розігрівання інтересу слухачів до майбутнього альбому (особливо в популярній музиці). З [[1957]] року більшість американських [[лейбл]]ів стали випускати сингли винятково у форматі 45 об/хвобертів за хвилину. З початку 90-х років сингли втратили своє значення і тепер випускаються для ді-джеїв ("[[Дискжокей|Диск-жокей]]") колекціонерів, шанувальників того чи іншого виконавця<ref>{{cite web |url=http://www.wisegeek.com/what-is-a-music-single.htm |title=Songs on records |last= |first= |date= |publisher=wiseGEEK |accessdate=27 травня 2016}}</ref>.

На першій стороні синглу в форматі грамплатівки міститься головна пісня,&nbsp;— колись, в основному, призначена для програвання на радіостанціях і в музичних автоматах (дані по програваннях складають один із критеріїв [[хіт-парад]]ів), при цьому зворотний бік синглу практично не програвався. Часто явної вказівки, яка сторона перша, а яка&nbsp;— друга, немає. Через це назва сингла не завжди визначається заголовком пісні на першій стороні (більш того, багато синглів мають спеціальну назву, що не збігається з назвою жодної пісні на платівці). Зворотні сторони синглів традиційно присвячувалися або інструментальним версіям головної пісні, або композиціям, не розрахованим на комерційний успіх. З початку 90-х рр. вінілові сингли утратиливтратили своє значення (з [[1998]] року їхній продаж, наприклад, більше не враховується в хіт-параді журналу «Біллборд», ({{lang-en|Billboard}}) і тепер у цьому форматі випускаються лише обмеженим тиражем. Найбільш продаваним синглом у цьому форматі в історії [[звукозапис]]у є «<nowiki/>[[White Christmas 2|White Christmas]]<nowiki/>» Бінга Кросбі [[1947]] року (понад 10 млн екз.екземплярів).

В другій половині [[1970]]-х рр. з'явився новий формат синглів&nbsp; розміром 30 см (12 дюймів), що однаккотрий зберіг швидкість 45 обертів за хвилину. Розвинувшись завдяки музиці [[диско]], цей формат дозволив не тільки збільшити час звучання композиції, відповідаючи, таким чином, потребі в танцювальних міксах, але і значно поліпшити якість звуку (недолік колишніх, звичайних синглів, полягав у слабкому відтворенні низьких частот і зростанні рівня перекручування і перешкод при підвищенні гучності відтворення звуку). Такі сингли стали називатися ''дванадцятидюймовими'' чи ''максісинглами'', щоб відрізнити їх від традиційних синглів (ті, у своюсвоєю чергучергою, стали ''семидюймовими''). Максісингли одержали поширення в жанрах танцювальної електронної музики (диско, [[техно]], [[хаус]] і т.д.). Як правило, друга сторона таких синглів являла собою [[ремікс]] на головну композицію. Іноді на максісинглі містилося по дві композиції на стороні. У 80-і рр. для безлічі виконавців танцювальної музики формат максісинглів став основним, тому на звичайних синглах виходили лиш урізані версії пісень з максісинглів, оскільки [[Радіостанція|радіостанції]] не могли собі дозволити програвати повністю довгі версії. Донедавна максісингли випускаються головним чином для [[Ді-джей|ді-джеїв]] дискотек.

Найбільш продаваним синглом у цьому форматі в історії звукозапису є «<nowiki/>[[Blue Monday]]<nowiki/>» групи [[New Order]] [[1983]] року (3 млн екз.екземплярів).

В другій половині [[1980]]-х рр. стали випускатися сингли на [[компакт-диск]]ах. Як правило, їхнякомпозиції композиціяна повторювалатаких компакт-дискдисках доповнювалаповторювали або доповнювали вінілові ''максісингли''. ТакіЧас синглизвучання сягаютьтаких інодісинглів може досягати 60 хвилин звучання. ВониТакий формат також дозволяютьдозволяє включати [[відеокліп]]и (перші сингли з відеокліпами з'явилися в [[1988]] році).

На початку [[2000]]<nowiki/>-х рр. у [[Велика Британія|Великій БританииБританії]] було введено регламентацію формату синглів на компакт-дисках: щоб вважатися ''синглом'' (для обліку в [[хіт-парад]]ах) компакт-диск повинен мати максимум дві-три композиції загальною тривалістю звучання не більше 20 хвилин. Це змушує [[лейбл]]и випускати сингли з безліччю [[ремікс]]ів вроздріб. синглСингл бі́льших обсягів, як і у випадку з вінілом, прийнятозаведено називати ''максісинглами'' (''CD Maxi-Single''). Також виходять сингли на компакт-дисках розміром 8,9 см (3,5 дюйми), як правило, лише з однією піснею.

З початку 1990-х рр. сингли втратили своє значення і тепер випускаються або для [[ді-джей|ді-джеїв]], або колекціонерів, шанувальників того чи іншого виконавця. У певний період сингли становили інтерес з погляду наявності на них унікальних композицій і версій, що більше ніде не зустрічаються. Зі зростаючоюзростальною практикою випуску всіляких антологій, збірок і доповнених видань альбомів на [[компакт-диск]]ах, цінність вінілових синглів різко знижується.