Вікіпедія

Пересунько Сергій Іванович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
+ {{Стаття, з якої нема посилань}} за допомогою AWB
м вікіфікація, оформлення
Рядок 1:
{{Картка:Лідер
{{Статті, з яких нема посилань}}
| ім'я = Пересунько Сергій Іванович
'''Пересунько Сергій Іванович''' — український політик.
| жінка =
| зображення = 038_1.jpg
| розмір_зображення = 150пкс
| підпис_під_зображенням =
 
| посада = Голова Законотворчого центру «Європейський вибір»
| попередник =
| наступник =
| початок_терміну =
| кінець_терміну =
 
| посада2 =
[[Файл:038_1.jpg]]
| початок_терміну2 =
| кінець_терміну2 =
| попередник2 =
| наступник2 =
 
| віце-президент =
Сайти Пересунько С. І. :
| президент =
[http://www.peresunko.com www.peresunko.com]
| президент2 =
[http://www.peresunko.net www.peresunko.net]
| прем'єр-міністр =
| дата_народження = {{Дата з віком |1952|2|2}}
| місце_народження = с. [[Бірки (Олександрівський район)|Бірки]], [[Олександрівський район (Кіровоградська область)|Олександрівський р-н]], [[Кіровоградська область|Кіровоградська обл.]]
| дата_смерті =
| місце_смерті =
| громадянство = українець
| національність =
| виборчий_округ =
| дружина = Ніна Петренко
| чоловік =
| діти = Віталій (1975), Святослав (1981)
| родичі =
| професія = юрист
| релігія =
| особистий підпис =
| нагороди =
| партія = «Соціал-Демократичний Союз»
}}
{{Депутат
| депутат1 = {{прапорець20|UKR}} [[Народний депутат України]]
| скликання1 = [[Народні депутати України 3-го скликання|3-го скликання]]
| партія1 = [[Соціал-демократична партія України (об'єднана)|СДПУ(о)]]
| початок1 = [[12 травня]] [[1998]]
| кінець1 = [[14 травня]] [[2002]]
}}
'''Пересунько Сергій Іванович''' ([[2 лютого]] [[1952]] року) — український політик.
 
== Біографія ==
 
Пересунько Сергій Іванович народився [[2 лютого]] [[1952]] року в с. [[Бірки (Олександрівський район)|Бірки]] [[Олександрівський район (Кіровоградська область)|Олександрівського району]] [[Кіровоградська область|Кіровоградської області.]]. Ріс і виховувався у сім‘ї, де було четверо дітей, яких утримувала одна мама. До 4-го класу навчався в Бірківській початковій школі. З 5-го класу — в Олександрівській середній школі-інтернаті, 9-й та 10-й класи середньої школи закінчував у Кіровоградській обласній школі-інтернаті.
 
Трудову діяльність розпочав на кіровоградському заводі [[Червона зірка (підприємство)|«Червона Зірка»]], де працював пружинщиком.
 
Протягом [[1980]]—[[1982]] років проходив строкову військову службу в Каунаському учбовому полку Повітряно-десантних військ. Має 53 стрибки з парашутом. Старший сержант запасу. Після закінчення строкової військової служби працював в Олександрівському районному управлінні РУВС на посаді інструктора позавідомчої охорони.
 
У [[1974]] році одружився з Ніною Петренко, з якою познайомився у п'ятому класі Олександрівської школи-інтернату. Має двох синів — Віталія (1975) та Святослава ([[1981]]).
 
У [[1974]] році вступив на перший курс денного відділення [[Харківський юридичний інститут|Харківського юридичного інституту]], де був секретарем партійної організації 3-го факультету.
 
Впродовж [[1978]]—[[1984]] років працював на будівництві [[Байкало-Амурська магістраль|Байкало-Амурської магістралі]] в Управлінні Бамтунельбуд, де очолював юридичну роботу. Одним із результатів цієї роботи стали компенсовані мільйонні витрати вперше за всю правову практику [[СРСР]]. За визначну правову роботу на БАМі він був нагороджений медаллю.
 
У [[1983]] році Сергія Пересунько було обрано народним суддею в м. [[ Кіровоград|Кіровограді]].
 
Бамівський стаж, міжнародна і суддівська практика вкупі з великою аналітичною роботою дозволили Сергію Пересуньку у [[1986]] році звернутися до [[Генеральний секретар ЦК КПРС|Генерального секретаря ЦК КПРС]] [[Горбачов Михайло Сергійович|М. Горбачова]] з відкритим листом з пропозицією здійснити в СРСР правову реформу, кінцевою метою якої мало стати досягнення європейських стандартів. В цьому ж листі було написано, що в разі нездійснення такої реформи, державу чекає розпад. Наслідки такого вчинку були цілком зрозумілими та очікуваними для того часу. Після невдалих спроб з боку влади спровокувати Сергія Пересунька на злочин, його просто не було рекомендовано на наступний суддівський термін. Перед цим, у відповідь на провокації та переслідування з боку керівництва Комуністичної партії України, Сергій Пересунько [[1 грудня]] [[1986]] року добровільно вийшов з партії.
 
Після звільнення з посади судді високопрофесійний юрист не зміг отримати роботу за фахом ані в адвокатурі, ані в жодному з підприємств. Після всього цього Сергій Пересунько виїхав разом з сім'єю до [[Сибір|Сибіру]]. Працював суддею в [[Братськ|Братську]] та Казачинсько-Ленську [[Іркутська область|Іркутської області]].
 
== Політична діяльність ==
 
У зв'язку із запрошенням Голови Кіровоградського облвиконкому Сергій Пересунько повернувся до України на посаду радника, а потім помічника народних депутатів В. Желіби та В. Панченка.
 
У [[1990]] році С.Пересунько ініціював утворення Партії прав людини, реорганізовану пізніше в [[Соціал-демократична партія України (об'єднана)|Соціал-демократичну партію України (об‘єднану)]] — СДПУ(о) та був обраний заступником Голови партії.
 
У квітні [[1998]] року був обраний народним депутатом України та став одним із керівників фракції СДПУ(о) у [[Верховна Рада України|Верховній Раді України]], членом Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.
 
У січні [[1999]] року, не погоджуючись з політичним курсом більшої частини керівництва СДПУ(о) відмовився від посади заступника голови партії, вийшов із лав СДПУ(о) та разом із своїми однодумцями створив нову партію — «Соціал-Демократичний Союз» та був обраний її Головою.
 
З [[2000]] року був членом Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській Асамблеї [[ОБСЄ|Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)]].
 
Протягом [[2001]]—[[2002]] років — керівник депутатської фракції «Єдність» у Веховній Раді України.
 
С.Пересунько є ініціатором відновлення українсько-іракських економічних відносин. Неодноразово здійснені протягом [[2000]]—[[2002]] років візити партійної делегації СДС до країн [[Близький Схід|Близького]] та [[Середній Схід|Середнього Сходу]], особливо до Іраку, сприяли відкриттю Посольства України в [[Ірак|Іраці]]. Це призвело не тільки до відновлення дипломатичних відносин, але й відкрило широкі можливості для взаємовигідного міждержавного співробітництва, сприяло відновленню порушених зв'язків між традиційними торговими партнерами. Так, лише протягом [[2002]] року, після десятирічного нульового товарообороту між Україною та Іраком, українські підприємства здійснили поставку продукції і послуг до Іраку на загальну суму більше 320 млн. дол. США.
 
Протягом [[2000]]—[[2002]] років С.Пересунько — Голова двох спільних українсько-американських комісій «Щодо проблем військовополонених, інтернованих і осіб, зниклих без вісті» (аналогічну комісію в Російській Федерації очолював Президент [[Єльцин Борис Миколайович|Б.Єльцин]]) та «Щодо проведення правової реформи в Україні за новітніми технологіями», миротворчий посередник між Вашингтоном та Багдадом.
 
Як патріот України, Сергій Пересунько виступає не тільки за економічно розвинену, але за сильну в політичному плані українську державу. Він є активним прихильником відновлення ядерного потенціалу України, ефективних і партнерських відносин не тільки з [[Російська Федерація|Російською Федерацією]], але й з усіма країнами колишнього СРСР. Ініціатор відновлення союзної держави, утвореної на принципах європейських стандартів. С. Пересунько — автор ідеї тимчасової компенсації світовою спільнотою відмови України від ядерної зброї в обмін на постійне членство України в [[Рада Безпеки ООН|Раді безпеки ООН]].
 
== Наукова діяльність ==
 
С. Пересунько — [[заслужений юрист України]], кандидат юридичних наук. Голова Союзу виробників біодизелю України.
 
Автор унікальної, закріпленої авторським правом, технології щодо створення законодавства України, з допомогою якої власна системна правова база може бути утвореною в десятки разів швидше існуючих норм міжнародної практики. Зважаючи на унікальність розробленої технології щодо створення системного законодавства, С. Пересунько було запрошено до [[США]], де він виступав із лекціями в багатьох провідних університетах, а також в інституті Кенона в м. Вашингтоні.
 
Пересунько Сергій Іванович народився 02.02.1952 р. в с. Бірки, Олександрівського району, Кіровоградської області.
Ріс і виховувався у сім‘ї, де було четверо дітей, яких утримувала одна мама. До 4-го класу навчався в Бірківській початковій школі. З 5-го класу — в Олександрівській середній школі-інтернаті, де почергово із своєю майбутньою дружиною був старостою класу.
9-й та 10-й класи середньої школи закінчував у Кіровоградській обласній школі-інтернаті.
Трудову діяльність розпочав на Кіровоградському заводі «Червона Зірка», де працював пружинщиком.
Протягом 1980—1982 років проходив строкову військову службу в Каунаському учбовому полку Повітряно-десантних військ. Має 53 стрибки з парашутом. Старший сержант запасу.
Після закінчення строкової військової служби працював в Олександрівському районному управлінні РУВС на посаді інструктора позавідомчої охорони.
У 1974 році одружився з Ніною Петренко, з якою познайомився у п'ятому класі Олександрівської школи-інтернату.
У цьому ж році вступив на перший курс денного відділення Харківського юридичного інституту, де був секретарем партійної організації 3-го факультету
В 1975 році народився перший син — Віталій.
Впродовж 1978—1984 років працював на будівництві Байкало-Амурської магістралі в Управлінні Бамтунельбуд, де очолював юридичну роботу. Одним із результатів цієї роботи стали компенсовані мільйонні витрати вперше за всю правову практику СРСР.
На БАМі в 1981 році народився молодший син — Святослав.
Там же, на БАМі, Сергій Пересунько, захищаючи інтереси держави, вперше зрозумів роль і значення міжнародних законів, роль Європейський стандартів та разючу, в порівнянні з ними, недосконалість радянського, і в першу чергу економічного, законодавства.
БАМ для Сергія Пересунька стала школою і фундаментом для становлення майбутнього правознавця і політика.
Результати його роботи на БАМі були вражаючі. Вперше в юридичній практиці Радянського Союзу Сергій Пересунько через Арбітражні суди та Кабінет Міністрів СРСР вирішив питання компенсації витрат транспортних будівельників. А це — десятки мільйонів карбованців.
Вперше в історії радянської юриспруденції Сергій Пересунько добився відновлення справедливості із зарубіжними постачальниками обладнання для будівництва БАМу.
Його принциповість, працелюбство та професіоналізм принесли несподівані наслідки. Йому пропонували високі посади в Москві. Але він вирішив повернутися на рідну землю. Коли про це довідалися його опоненти, то від радості того, що він залишає БАМ, йому пропонували нечувані послуги та допомогу — персональний літак для нього та його сі‘мї. Могутні будівельні та залізничні відомства могли це собі дозволити.
За визначну правову роботу на БАМі він був нагороджений медаллю.
У 1983 році Сергія Пересунько було обрано народним суддею в м. Кіровограді. Попередня юридична практика та природні здібності дуже скоро зробили Сергія Пересунька відомим далеко за межами України.
Його принциповість та фантастичне почуття справедливості призвели до того, що у СІЗО м. Кіровограда відбулися дивні події. Всі звинувачені, які перебували в ньому, написали заяви з тим, аби їх справи розглядав виключно суддя Сергій Пересунько.
Бамівський стаж, міжнародна і суддівська практика вкупі з великою аналітичною роботою дозволили Сергію Пересуньку у 1986 році звернутися до Генерального секретаря ЦК КПРС М.Горбачова з відкритим листом з пропозицією здійснити в СРСР правову реформу, кінцевою метою якої мало стати досягнення Європейських стандартів. В цьому ж листі було написано, що в разі нездійснення такої реформи, державу чекає розпад.
Наслідки такого вчинку були цілком зрозумілими та очікуваними для того часу. Після невдалих спроб з боку влади спровокувати Сергія Пересунька на злочин, його просто не було рекомендовано на наступний суддівський термін. Перед цим, у відповідь на провокації та переслідування з боку керівництва Комуністичної партії України, Сергій Пересунько 1 грудня 1986 року добровільно вийшов з партії.
Після звільнення з посади судді високопрофесійний юрист не зміг отримати роботу за фахом ані в адвокатурі, ані в жодному з підприємств. Скрізь відмовляли, показуючи пальцем на верх.
Після всього цього Сергій Пересунько, як і мільйони українців впродовж сотень попередніх років, виїхав разом з сім'єю до Сибіру.
Працював суддею в Братську та Казачинсько-Ленську Іркутської області. Пізніше, на запрошення Голови Кіровоградського облвиконкому повернувся до України на посаду радника, а потім помічника народних депутатів В.Желіби та В.Панченка.
У 1990 р. С.Пересунько ініціював утворення Партії прав людини, реорганізовану пізніше в Соціал-демократичну партію України (об‘єднану) — СДПУ(о) та був обраний заступником Голови партії.
У квітні 1998 року був обраний народним депутатом України та став одним із керівників фракції СДПУ(о) у Верховній Раді України, членом Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.
У січні 1999 р., у зв'язку із відходом більшої частини керівництва СДПУ(о) від ідеалів соціал-демократії, їх переходу до підтримки інтересів крупного капіталу, проявив політичну волю та мужність — відмовився від посади заступника голови партії, вийшов із лав СДПУ(о) та разом із своїми однодумцями створив нову партію — «Соціал-Демократичний Союз» та був обраний її Головою.
З 2000 р. був членом Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській Асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Протягом 2001—2002 р.р. — керівник депутатської фракції «Єдність» у Веховній Раді України.
За ініціативою С.Пересунька та з метою реалізації його авторської концепції створення системного законодавства, Указом президента України від 19 липня 2001 року було утворено «Національний законотворчий центр України», Головою якого було призначено С.Пересунька.
Але під тиском олігархічних структур та представників Комуністичної партії зазначений Указ Президента України від 19.07.2001 було відмінено.
С.Пересунько є ініціатором відновлення українсько-іракських економічних відносин.
Неодноразово здійснені протягом 2000—2002 років візити партійної делегації СДС до країн Близького та Середнього Сходу, особливо до Іраку, сприяли відкриттю Посольства України в Іраці. Це призвело не тільки до відновлення дипломатичних відносин, але й відкрило широкі можливості для взаємовигідного міждержавного співробітництва, сприяло відновленню порушених зв'язків між традиційними торговими партнерами. Так, лише протягом 2002 року, після десятирічного нульового товарообороту між Україною та Іраком, українські підприємства здійснили поставку продукції і послуг до Іраку на загальну суму більше 320 млн. дол.. США.
Протягом 2000—2002 років С.Пересунько — Голова двох спільних українсько-американських комісій «Щодо проблем військовополонених, інтернованих і осіб, зниклих без вісті» (аналогічну комісію в Російській Федерації очолював Президент Б.Єльцин) та «Щодо проведення правової реформи в Україні за новітніми технологіями», миротворчий посередник між Вашингтоном та Багдадом.
Як патріот України, Сергій Пересунько виступає не тільки за економічно розвинену, але за сильну в політичному плані українську державу. Він є активним прихильником відновлення ядерного потенціалу України, ефективних і партнерських відносин не тільки з Російською Федерацією, але й з усіма країнами колишнього СРСР .
Ініціатор відновлення союзної держави, утвореної на принципах європейських стандартів.
С. Пересунько — автор ідеї тимчасової компенсації світовою спільнотою відмови України від ядерної зброї в обмін на постійне членство України в Раді безпеки ООН.
С. Пересунько — заслужений юрист України, кандидат юридичних наук. Голова союзу виробників біодизелю України.
Автор унікальної, закріпленої авторським правом, технології щодо створення законодавства України, з допомогою якої власна системна правова база може бути утвореною в десятки разів швидше існуючих норм міжнародної практики.
Зважаючи на унікальність розробленої технології щодо створення системного законодавства, С. Пересунько було запрошено до США, де він виступав із лекціями в багатьох провідних університетах, а також в інституті Кенона в м. Вашингтоні.
Автор фундаментальної монографії «Право державної власності в Україні: історія, сучасність, перспективи», співавтор учбових підручників для вищих навчальних закладів, автор есе із проблем теорії та практики державного, цивільного та партійного будівництва.
 
== Посилання ==
 
* [http://www.rada.gov.ua сайт ВРУ]
* [http://www.peresunko.com www.peresunko.com] — сайт Пересунько С. І.
* [http://www.peresunko.net www.peresunko.net] — сайт Пересунько С. І.
 
{{cleanup}}
 
[[Категорія:Народні депутати України 3-го скликання]]
[[Категорія:Заслужені юристи України]]
[[Категорія:Персоналії Пе]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пересунько_Сергій_Іванович