Elephas maximus indicus: відмінності між версіями

| trinomial_authority = [[GeorgesЖорж CuvierЛеопольд Кюв'є|(Cuvier)]], 1798

'''''Elephas maximus indicus''''' (Індійський слон)&nbsp;— один з трьох загально визнаних підвидів [[азійський слон|азійського слона]], [[ендемік]] материкової Азії. З 1986 року E.m.i. було занесено до Червоної книги [[МСОП]] через те що популяція скоротилася як мінімум на 50% за останні 60 до 75 років або три покоління. Азійські слони перебувають під загрозою втрати місць проживання, деградації іта фрагментації.<ref name=iucn>{{IUCN |assessors=Choudhury, A., Lahiri Choudhury, D. K., Desai, A., Duckworth, J. W., Easa, P. S., Johnsingh, A. J. T., Fernando, P., Hedges, S., Gunawardena, M., Kurt, F., Karanth, U., Lister, A., Menon, V., Riddle, H., Rübel, A., Wikramanayake, E. |year=2008 |id=7140 |taxon=Elephas maximus |version=2012.2}}</ref>.

Загалом, азійські слони менше африканських слонів, ''E.m.i.'' досягають висоти в холці від 2 до 3,5 м, важать від 2000 до 5000 кг, і мають 19 пар ребер. Їх колір шкіри світліше, за ''[[Elephas maximus maximus|maximus]]'' з меншими ділянками депігментації, але темніше, за ''[[Elephas maximus sumatranus|sumatranus]]''. Самиці, як правило, менше за самців, і мають короткі або взагалі не мають бивні<ref name="Shoshani">Shoshani, J. (2006). [http://books.google.com/books?hl=en&lr=&id=oCpiZA61tyQC&oi=fnd&pg=PA3&ots=2IMfIdn35g&sig=9LKyLo77Kb4BehHoiX_CSJsREXs#v=onepage&q&f=false ''Taxonomy, Classification, and Evolution of Elephants''] In: Fowler, M. E., Mikota, S. K. (eds.) Biology, medicine, and surgery of elephants. Wiley-Blackwell. ISBN 0813806763. Pp. 3–14.</ref>.

Найбільший ''E.m.i.'' мав 3,43 м заввишки в холці<ref>Pillai, N.G. (1941). ''On the height and age of an elephant''. Journal of the Bombay Natural History Society 42: 927–928.</ref>.

''E.m.i.'' є ендеміком материкової Азії: [[Індія|Індії]], [[Непал]]у, [[Бангладеш]], [[Бутан]]у, [[М'янма|М'янми]], [[Таїланд]]у, [[Малайський півострів|Малайського півостровупівострова]], [[Лаос]]у, [[Китай|Китаю]], [[Камбоджа|Камбоджі]] та [[В'єтнам]]у. Вони населяють луки, сухі листяні ліси, вологі листяні ліси, вічнозелені іта напіввічнозелені ліси . На початку 1990 -х , їх орієнтовна кількість була<ref name="sukumar93">Sukumar, R. (1993). [https://books.google.com/books?id=95MoRwdQlcYC&printsec=frontcover&hl=en#v=onepage&q&f=false ''The Asian Elephant: Ecology and Management''] Second edition. Cambridge University Press. {{ISBN|0-521-43758-X}}</ref>:

* 26,390-30,770 в Індії , де популяція обмежена чотирма областями:

** Північний Захід&nbsp;— біля підніжжя [[Гімалаї]]в в [[Уттаракханд]] і [[Уттар-Прадеш]] , починаючи від заповідникузаповідника ''Katarniaghat'' на березі річки [[Ямуна]];

** Північний схід&nbsp;— від східного кордону Непалу по півночі Західної Бенгалії по Західній Ассам уздовж передгір'їв Гімалаїв , до пагорбів [[Мішмі (пагорби)|Мішмі]]

** Центр Індостану -&nbsp;— в [[Оріссі]], [[Джаркханд]], на півдні [[Західна Бенгалія|Західної Бенгалії]] та [[Чхаттісгарх]];

** Південь&nbsp;— вісім популяції фрагментованих один від одного в північній [[Карнатака]], [[Західні Гати]], в ''Bhadra–Malnad'', в ''Brahmagiri'' -&nbsp;— ''Nilgiris'' -Східні Гати , в ''Nilambur–Silent Valley–Coimbatore'', в ''Anamalai -&nbsp;— Parambikulam'', в Anamalai–Parambikulam, Periyar–Srivilliputhur, і один вAgasthyamalai;

* 100-125 в Непалі, де їх реала обмежено до кількох охоронюваних територій в Тераї вздовж кордону з Індією. У 2002 році показники варіювалися від 106 до 172 слонів , з більшістю з них в Національному парку Бардія;

* 250-600 в Камбоджі , де вони в основному населяють гори на південному заході іта провінції [[Мондалкірі]] і [[Ратанакірі]];