Козоріс Михайло Кирович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aibot (обговорення | внесок) м →Література: приховання непотрібного шаблону, Replaced: {{без картки|Письменник}} → Категорія:Статті без карток про письменників, за допо |
Leonst (обговорення | внесок) зображення |
||
Рядок 1:
[[Файл:Козоріс М.jpg|міні||200пкс|Михайло Козоріс]]
'''Михайло Кирович Козоріс''' ([[2 березня]] [[1882]], м. [[Калуш]]
— український [[письменник]], [[поет]], [[байкар]], [[публіцист]].
== Біографія ==
Козоріс Михайло Кирович народився [[2 березня]] [[1882]]
Початкову школу він закінчив у рідному місті, пізніше навчався у Станіславівській гімназії, на юридичному факультеті Львівського університету.
В 1912
Повернувшись до рідного краю, М. Козоріс став активним громадським діячем, працював у редакції
З 1919
Літературну діяльність розпочав 1907
Автор збірок оповідань «Тарас-дитина» (1914), «Дві сили» (1927), «Віче», «То був злодій» (1928), «За порадою» (1929) «По кам'яній стежці», повістей «Село встає» (1929), «Чорногора говорить» (1931), «Голуба кров» (1932). Його перу належить науково-публіцистична розвідка «Польський терор на Західній Україні», а також низка п'єс для дітей. Написав спогади про [[Іван Франко|Івана Франка]], [[Марко Черемшина|Марка Черемшину]], [[Василь Стефаник|Василя Стефаника]], з яким познайомився на початку XX століття.
Найбільше письменницький талант Михайла Козоріса виявився в прозі, зокрема в новелах. Він писав також літературознавчі праці, наприклад,
У квітні 1933
Відомий український письменник [[Володимир Галицький]], що свого часу також був репресований і повернувся з увязнення до Львова, неодноразово згадував про Михайла Козоріса, з яким йому довелося перебувати в таборах:
На підставі постанови «особливої трійки» УНКВС Ленінградської області від 9 жовтня 1937
Після викриття культу особи Сталіна військовий трибунал Київського військового округу переглянув судово-слідчу справу Козоріса і виніс ухвалу: «Постанову судової Трійки при Колегії ОПУ УРСР від 2 жовтня 1933
Михайло Козоріс реабілітований посмертно.
|