Козоріс Михайло Кирович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Aibot (обговорення | внесок)
м →‎Література: приховання непотрібного шаблону, Replaced: {{без картки|Письменник}} → Категорія:Статті без карток про письменників, за допо
зображення
Рядок 1:
[[Файл:Козоріс М.jpg|міні||200пкс|Михайло Козоріс]]
'''Михайло Кирович Козоріс''' ([[2 березня]] [[1882]], м. [[Калуш]]   [[3 листопада]] [[1937]], [[Соловки]]),
 — український [[письменник]], [[поет]], [[байкар]], [[публіцист]].
 
== Біографія ==
 
Козоріс Михайло Кирович народився [[2 березня]] [[1882]]  р. в м. Калуші на Прикарпатті в сім'ї міщанина.
 
Початкову школу він закін­чив у рідному місті, пізніше на­вчався у Станіславівській гімназії, на юридичному факультеті Львів­ського університету.
В 1912  р. успішно закінчив юридичний факультет Львівського університету. Учасник першої світової війни.
 
Повернув­шись до рідного краю, М. Козоріс став активним громадським дія­чем, працював у редакції "«Калуського листка"», де публікували­ся його твори, брав участь у націо­нальному відродженні Калуша та його околиць. З інвазією царсько-російських військ Михайла Козоріса разом з іншими українськими патріотами було вивезено до Росії. Повернув­шись з неволі, він залишився на Великій Україні, де вже в 20-х роках активно включився у літературний процес, був членом письменницької організації "«Західна Україна"». М. Козоріс працював з багатьма українськими письменника­ми, в тому числі і вихідцями з Галичини.
 
З 1919  р. жив у Радянській Україні, працюючи в Наркоматі юстиції УРСР. Належав до літературної організації «Західна Україна».
 
Літературну діяльність розпочав 1907  р. як поет. Друкував у періодичних виданнях Галичини і Буковини нариси, оповідання, повісті. В ранній період творчості зазнав впливу модернізму.
 
Автор збірок оповідань «Тарас-дитина» (1914), «Дві сили» (1927), «Віче», «То був злодій» (1928), «За порадою» (1929) «По кам'яній стежці», повістей «Село встає» (1929), «Чорногора говорить» (1931), «Голуба кров» (1932). Його перу належить науково-публіцистична розвідка «Польський терор на Західній Україні», а також низка п'єс для дітей. Написав спогади про [[Іван Франко|Івана Франка]], [[Марко Черемшина|Марка Черемшину]], [[Василь Стефаник|Василя Стефаника]], з яким познайо­мився на початку XX століття.
 
Найбільше письменницький талант Михайла Козоріса ви­явився в прозі, зокрема в новелах. Він писав також літера­турознавчі праці, наприклад, "«Панський терор на Західній Україні"». Перебуваючи на Радянській Україні, письменник у 20-х— на початку 30-х років видав пять збірок своїх про­зових нарисів, опублікував кілька літературознавчих праць.
 
У квітні 1933  р. Козоріс був заарештований і засуджений судовою «трійкою» при ОПУ УРСР 2 жовтня 1933  р. на п'ять років виправно-трудових таборів по звинуваченню в тому, що «з 1924  р. входив до керівництва контрреволюційної організації УВО, працюючи в літературному об'єднанні «Західна„Західна Україна»Україна“, вербував нових членів в організацію і провадив повстанську діяльність». Покарання відбував на Соловках.
 
Відомий український письменник [[Володимир Галицький]], що сво­го часу також був репресований і повернувся з увязнення до Львова, неодноразово зга­дував про Михайла Козоріса, з яким йому довелося перебу­вати в таборах: "«Це був надзвичайно обдарований письменник. Переніс жорстокі тортури під час слідства, але не здав­ся, гордо переносив табірне лихоліття. А потім його викли­кали на повторне слідство і розстріляли"».
 
На підставі постанови «особливої трійки» УНКВС Ленінградської області від 9 жовтня 1937  р. розстріляно.
 
Після викриття культу особи Сталіна військовий трибунал Київського військового округу переглянув судово-слідчу справу Козоріса і виніс ухвалу: «Постанову судової Трійки при Колегії ОПУ УРСР від 2 жовтня 1933  р. і особливої Трійки ДПУ Ленінградської області щодо Козоріса Михайла Кировича скасувати, а справу припинити через відсутність складу злочину».
Михайло Козоріс реабілітований посмертно.