Голоско: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування |
||
Рядок 30:
Голоско Мале ввійшло до меж міста 11 квітня [[1930]] року<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19300350286 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Lwowa w województwie lwowskiem.] {{ref-pl}}</ref>.
Найпопулярнішою теорією походження назви Голоско (Головсько) є теорія Володимира Мацяка, яка полягає в тому, що ця місцевість успадкувала назву колишнього міста [[Головсько]] — столиці [[Антський союз|Антського союзу]], що знаходилося в межах сучасного міста Львова на Замковій горі.
Історик та краєзнавець [[Лаба Василь Павлович|Василь Лаба]] в своєму досліджені «Літопис Парафії Голоско Велике до 1944 року» стверджує, що назва Голоско походить з тюркскої, означає «жменю озер», адже тут було багато природних озер за ходом однієї з приток Полтви.
Однією з найдавніших споруд селища є церква св. Покрови. Коли побудована була церква на Голоску достовірних даних в архівах немає. Перше повідомлення про церкву датується 1539 роком, де зазначається, що церква св. Покрови стала крилошанною. Де знаходилася ця церква точних даних нема, мешканці стверджують, що давня церква стояла вище на косогорі, а на місці сучасної церкви (церкви святої Анни) був цвинтар. Василь Лаба припускає, що сучасна церква стоїть на місці дохристиянського святилища, яке здіймалося над озером — місце на високому горбі з стрімкими схилами.
Сучасна мурована церква була збудована 1775 році. Василь Лаба припускає, що іконостас [[Сенькович Федір|Федора Сеньковича]] (1610—1620 рр) був куплений в котроїсь з сусідніх церков, бо до 1740 на Голоску в церкві іконостасу не було. Є думка, що в церкву на Голоску іконостас попав з Введенської церкви в Краківському передмісті, яка була навпроти входу в П'ятницьку церкву. В середині 20 століття, цей цінний іконостас був вивезений Б. Возницьким до Олеського замку, згодом він став частиною постійної експозиції. Одна з вулиць на Голоску отримала назву на честь Федора Сеньковича.
Після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] в Голоску постав монастир оо. Редемптористів з Бельгії, які викупили 2-поверховий будинок в одного пана і збудували свою церкву і монастир. Вони згодом брали активну участь в українському духовному житті, духовних місіях. Будинок для монастиря було придбано для новіціяту (редемптористів) завдяки допомозі митрополита Андрея Шептицького. Приміщення монастиря святого Альфонса у різні періоди було відповідно табором для військовополонених (під час німецької окупації), інфекційною лікарнею (у часи підпільного існування УГКЦ), однак, з отриманням Незалежності, повернуло своє первісне призначення.
У 1910 р. на Голоску було відкрито туберкульозний санаторій. З історії закладу відомо, що народний санаторій для грудних хворих було відкрито з ініціативи очільника Товариства боротьби з туберкульозом професора Юзефа Вічковського. Місцем розташування закладу було обрано сосновий ліс на схилах Розточчя в Голоску. Частину своїх земельних ділянок подарувала Товариству для влаштування санаторію шанована львівська купецька родина Рідлів.
На початку 20 ст. була заснована читальня «Просвіта». Читальня в 1930-х збудувала для себе цегляний будинок і там відбувалися вистави, а в літні місяці організовували дитячий садок. З будівництвом читальні дуже цікава історія. Польська влада ніяк не хотіла дати дозволу на її будівництво, не даючи можливості купити земельну ділянку. Тоді українці зібрали кошти, домовилися одним євреєм, давши йому гроші. Той зробив «ґешефт», купив потрібну ділянку і тут же подарував її українцям. В 1934 році тут відбулася духовна місія отців редемптористів, яка мала на меті пробудити не тільки релігійні почуття, а й національну свідомість.
На Голоску жив [[Михайло Стецкевич (Стеткевич)]] — український меценат, перший голова українського товариства «[[Товариство «Сокіл» (Україна)|Сокіл]]» у Голоску Великому, учасник товариства «[[Товариство «Просвіта» (1868—1939)|Просвіта]]» у Львові. Працював радником намісництва, перебував в ув'язненні через підтримку [[Листопадовий чин|Листопадового чину]]. Збудував власним коштом кам'яницю у стилі українського модернізму, яку залишив для дітей-сиріт. Нині кам'яниця знаходиться по вулиці Замарстинівській і є пам'яткою архітектури.
На Голоску біля [[Озеро Стосика|озера Стосика]] в 1920 роках проходили перші свята весни новоствореної організації [[Пласт (організація)|Пласт]]. Сучасні пластуни довгий час не знали, де саме ці свята проводилися. Проаналізувавши спогади старших пластунів, вони вирахували, що вони проводилися в Львівській Сагарі (Сахарі). Сагарою в ті часи називали місцевість Голоска і сучасного Брюховицького лісу. Річ у тім, що ліс в цій місцини в 18-19 століттях нещадно вирубувався. Через піщані ґрунти місцевість почала бути подібною на справжню [[Сахара|Сахару]]. Згодом Австрійська влада засадила Сахару сосновими деревами і тут постав сучасний Брюховицький ліс. Свята весни — це щорічний дво- чи триденний табір пластунів, який проводять в перші теплі дні в році, і означає початок періоду походів і таборів для пластунів.
Ось деякі спогади. «На Свято Весни приїжджав і комендант Пласту — Северин Левицький. Він відвідав нас якраз тоді, коли ми виконували вправи на воді, в озері (тут очевидно мова про озеро Стосика). Заходили в озеро клином, а потім ставали в лаву, робили різні вправи. Пам'ятаю, що юнацькі курені мали, кожен окремо, свій колір хустини. Кожен гурток юнаків мав свою гурткову хоруговку в формі двораменного трикутника. Наш гурток мав хоруговку, де на білому полотні була нашита чорна сильветка голови Лева».
У [[1978]] році в Голоско була прокладена [[Тролейбуси у Львові|тролейбусна лінія]] маршруту № 13.
== Персоналії ==
* [[Святослав Ольшенко-Вільха]] (справжнє ім'я '''Святослав Мотало''')
* [[Старченко Іван]]
* [[Михайло Стецкевич (Стеткевич)|Михайло Стецкевич]] (Стеткевич)
== Церкви ==
Рядок 47 ⟶ 67:
== Джерела ==
* Таємниці міста Лева: Книга для читання / укладачі О. Волосевич, О. Даниленко. — Львів: Аверс, 2004.
* Літопис Парафії Велике Голоско до 1944 року / Василь Лаба
* [[Український самостійник]] — вересень 1959 р.
== Посилання ==
* [http://dali-bude.livejournal.com/298472.html Львів зсередини. Покинуті дачі Збоїща-Голоско]
* [http://www.lvivcenter.org/uk/umd/map/?ci_mapid=102 Львів та околиці] на [[Мапи фон Міґа|мапі фон Міґа]], 1783.
* [https://photo-lviv.in.ua/15-tsikavykh-faktiv-pro-dilnytsiu-holosko-u-lvovi/ 15 цікавих фактів про дільницю Голоско у Львові]
== Див. також ==
* [[Озеро Стосика]]
| |||