Supraphon (новели, повість): відмінності між версіями

Я закінчив [[Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка|Житомирське музичне училище]] та [[Національна музична академія України імені Петра Чайковського|Київську консерваторію]]. Багато років у складі гурту «[[САТ]]» грав на баяні сучасну імпровізаційну музику і академічний авангард. А ще я постійно слухав музику — класику, рок, джаз, фольклор. У роки радянської «залізної завіси», яка забезпечувала ізоляцію від західного світу, відсутність інформації була однією з найбільших проблем. Тому все, що тоді сприяло вирішенню цієї проблеми і формувало мій світогляд, сьогодні пригадую з особливою вдячністю. Одним із якісних інформаційних джерел були для мене вінілові платівки чехословацької фірми грамзапису «[[Supraphon]]» з імпровізаціями Іржі Стівена, Рудольфа Дашека, [[Адам Маковіч|Адама]] Маковіча]] й інших джазових — і не лише джазових — виконавців. Тож написавши книжку, в якій і на мить не забував про музику, назвав її коротко — «Supraphon». А тоді сів за комп’ютер і зробив дизайн, щоб алюзія була максимальною: квадратна книжка з намальованою на обкладинці супрафонівською платівкою і конверт для книжки — майже платівковий. Окрім того, новели і повість, що ввійшли до «Supraphon’у», за платівковою аналогією утворювали відповідні книжкові розділи — side A, side B».