Стасів Остап Олександрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 7:
Спершу навчався в народнiй школi в селi [[Борщовичі]], а вiд 1913 року — в українськiй [[Гімназія|гiмназiї]] м. [[Перемишль|Перемишля]]. З 14 рокiв почав давати приватнi уроки.
1921 року О. Стасiв з вiдзнакою складав випускнi гiмназiйнi iспити ([[Матура|матуру]]). У цей час [[Володимир Левицький]], який здійснював інспекцію, порадив здiбному юнаковi продовжувати навчання у львівських [[Львівський університет|унiверситетi]] чи [[Національний університет «Львівська політехніка»|політехніці]]. Проте, ці навчальні заклади були для українців практично недоступні, і він поступив на навчання на природничий вiддiл фiлософського факультету [[Таємний український університет|Таємного українського унiверситету]] у Львовi, а з осенi 1922 р. почав відвідувати заняття і в таємній політехніці. Саме з політехніки був скерований на практику до [[Ґданськ]]а. Пізніше він поїхав до [[Берлін]]а, де в 1923 році поступив до [[Гумбольдтський університет Берліна|Берлінського університету]] на спеціальність «Фізика», де слухав лекції [[Макс Планк|Макса Планка]], [[Альберт Ейнштейн|Альберта Айнштейна]], [[Макс фон Лауе|Макса фон Ляве]], [[Вальтер Боте|Вальтера Боте]]. Під час навчання знайомиться з [[Рудольф Пайєрлс|Рудольфом Пайєрлсом]], [[Лео Сілард|Лео Сциллардом]], [[Ервін Шредінгер|Ервіном Шредінгером]].
Закінчиши навчання у Берліні, 1927 р. Остап Стахів подається в
Вiд 1931 р. Остап Стасiв став науковим спiвробiтником 1-го фiзичного iнституту при Ґеттiнґенському
унiверситетi
З [[1931]] — дослідник у фізичному інституті при [[Геттінгенський університет|Геттингенському університеті]].
За рекомендацiєю [[Володимир Левицький|В. Левицького]] та В. Мiлiянчука 30 березня 1936 року О. Стасiва обрано дiйсним членом [[НТШ]]<ref>''Головач Ю., Гончар Ю., Красницька М.'' [http://physics.lnu.edu.ua/jps/2018/4/pdf/4003-31.pdf Фізика і фізики в НТШ у Львові] // Журнал фізичних досліджень. — т. 22. — № 4. — 2018. — С. 23—24.</ref>.
1937 року Остап Стасiв одружується з Терезою Стефен, а в 1938 у них народжується дочка Марiя-Луїза, яка також стала фiзиком, як батько.
У [[1937]]—[[1945]] — керівник лабораторії «Zeiss Ikon» у [[Дрезден]]і. Основним напрямком дослiджень О. Стасiва на наступнi 30 рокiв стало полiпшення фотографiчних плiвок фiрми з використанням методик дослiджень, розроблених науковою школою Р. Поля для вивчення [[Галогеніди|галогенiдiв]] [[Срібло|срiбла]].
1947 року О. Стасiв став професором [[Дрезденський технічний університет|Дрезденського технiчного унiверситету]], де пропрацював 20 рокiв. Читав лекцiї з
[[Атомна фізика|атомної фiзики]], [[Статистична фізика|статистичної фiзики]], спецкурси з [[Фізика твердого тіла|фiзики твердого тiла]] i з теорiї складних дефектних центрiв у домiшкових йонних кристалах.
1951 року на базi Дрезденського фiлiалу професор Стасiв засновує в Берлiнi Iнститут кристалофiзики Нiмецької академiї наук.
За участю Остапа Стасіва вперше у Німеччині було зріджено [[водень]] та [[гелій]].
1959 року у видавництвi “Springer” вийшла фундаментальна монографiя Стасiва “Електроннi та йоннi процеси в йонних кристалах”<ref>O. Stasiv, Elektronen and Ionenprocesse in Ionenkristallen (Springer, Berlin, 1959)</ref>.
1968 року професор Стасiв вийшов на пенсiю.
Помер Остап Стасів 19 лютого 1985 року. Похований в [[Альфельд]]і, Німеччина.
== Примітки ==
{{reflist}}
== Література ==
| |||