'''НОВИЙНовий ЯТЬять''' - — у [[давньокиївська писемно-літературна мова|давньокиївській писемно-літературній мові]] [[дифтонг]]ічний подовжений звук '''[ě]''', що в XII ст. після занепаду '''[ь]''' розвинувся з етимологічного довгого '''[ē]''' в нових закритих складах (''шѣсть, пѣчь''). На письмі позначався літерою Ѣ (''див.'' [[Ять]]). Оскільки його звучання було відмінними від звучання давнього Ѣ, то протягом XIII ст не фіксується заміна нового [[ять|ятя]] на '''и''', тоді як у випадку з давнім Ѣ вона звичайна.
