Корнієвський Олександр Самійлович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м вікіфікація
Рядок 1:
'''Олекса́ндр Самі́йлович Корніє́вський''' (*[[21 березня]] [[1889]], [[Данилівка]]  — †[[31 січня]] [[1988]]) — український бандурист.
 
== Біографія ==
Народився [[21 березня]] [[1889]] року в селі [[Данилівці]] (тепер Менського району Чернігівської області) в селянській родині. Батько Олександра — Самійло з [[1861]] по [[1873]] рік відбував військову службу на Північному Кавказі. У тому ж полку служив поручником [[Толстой Лев Миколайович|Л. Толстой]], і вони один одного добре знали. У [[1896]] і [[1898]] роках [[Толстой Лев Миколайович|Л.Толстой]] інкогніто, «подорожнім селянином», збирав матеріал для своїх творів про життя малоземельних селян і причини селянських заворушень на Чернігівщині. Письменник двічі гостював у С.Корнієвського, який тоді був у Мені волосним писарем.
 
Олександр спочатку вчився в Данилівській початковій школі, потім у міністерському училищі в Мені. А закінчивши [[1907]] року тамтешнє [[ремісниче училище]], став столяром-червонодеревником.
 
Коли [[1904]] року в Києві після організованого Українським музичним товариством «Боян» концерту бандуриста [[Пархоменко Терешко|Т.Пархоменка]] на вдосконаленый Корнієвським бандурі слухачі почали цікавитись, де можна замовити бандуру, той радив усім звертатися до Менського ремісничого училища й називав ім'я молодого майстра О.Корнієвського.
Рядок 11 ⟶ 12:
Проте удосконаленою бандурою були дуже невдоволені сліпі кобзарі, які не могли освоїти гру на ній. їх дратувала до того ж концертна діяльність зрячих молодих бандуристів (а серед них усе більше з'являлося жінок), заробіток їхній зменшувався.
 
[[ЗображенняФайл:Kornievsky-bridge.JPEG|thumb|250px|Детяль кобилки на бандурі О. Корнієвського]]
 
Влітку [[1915]] року О.Корнієвського забрали до війська. У [[Глухів]], де він служив, дружина одразу ж привезла йому бандуру. Майстер і на фронті не забував про свій інструмент. Почав давати платні концерти, кошти від яких ішли у фонд поранених.
Рядок 21 ⟶ 22:
Не обминула лиха доля й О. Корнієвського. Непомірні податки й загроза арешту змусили його ще [[1929]] року виїхати до Лохвиці. У [[1937]] році репресували спершу синів майстра, Леоніда та Олександра, а невдовзі і його самого. Усіх без суду заслали в далекосхідні табори. Трагічна доля спіткала й інших членів родини: донька Віра загинула в блокадному Ленінграді, а дружину, Е.Корнієвську, [[1943]] року фашисти спалили в Корюківці у власній хаті. Тоді згоріла й велика збірка українських народних музичних інструментів, що їх майстер виготовив за давніми зразками.
 
[[ЗображенняФайл:Kornievsky2.JPEG|thumb|250px|Бандура О. Корнієвського]]
 
О. Корнієвський і в концтаборі злагодив собі бандуру.
Рядок 40 ⟶ 41:
 
== Література ==
* ''М.Шудря'', ''В.Нечепа'' «В рокотанні-риданні бандур» (Київ: МАУП, 2006)
 
''М.Шудря'', ''В.Нечепа'' «В рокотанні-риданні бандур» (Київ: МАУП, 2006)
 
{{bio-stub}}