Кількісна гістологія: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м правопис
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{чистити}}
 
'''Кількісна гістологія''' - — це наука, що вивчає закономірності розвитку та функціонування тканин, використовуючи при цьому кількісні параметри та строгі методи перевірки гіпотез. Кількісну гістологію більш коректно розглядати не як окрему наукову дисципліну, а як перехідний стан власне гістології, на шляху її розвитку від описової до точної науки.
 
== Що таке кількісна гістологія ==
Рядок 7:
 
Традиційно гістологію вважають описовою наукою, однак останнім часом вона все ширше застосовує методи кількісного аналізу. Це дозволяє ефективніше знаходити залежності між структурою та функцією тканин та/або клітин, зменшувати вплив суб'єктивного фактору на результати гістологічного аналізу, а також автоматизувати процедури дослідження та діагностики [http://quantitative.histology.org.ua Никоненко, 2013].
[[Файл:Voronoi on neurons.jpg|міні|556x556пкс|Мікрофотографія NeuN-позитивних нейронів соматосенсорної кори головного мозку миші (А). Мозаіка Вороного, що побудована на масиві центроїдів цих нейронів (Б). Полігон Вороного відповідає "«зоні впливу"» об'єкта. Як свідчить аналіз конкретної мозаіки, нейрони розподілені у просторі нерівномірно. ]]
 
Очевидним є той факт, що у своєму розвитку гістологія відтворює шлях, раніше вже пройдений, наприклад фізикою. На першому етапі свого існування вона накопичувала інформацію про об'єкти, що вивчала. Потім ця інформація була класифікована, а між об'єктами емпіричним шляхом були встановлені відповідні зв'язки. Далі дослідники, у своїх спробах пояснити різні гістологічні феномени, почали створювати математичні моделі. Відповідність результатів випробувань математичних моделей показникам, визначеним у реальних тканинах, буде свідчити про набуття гістологією статусу точної науки.
 
== Історія виникнення та розвитку ==
Фундамент кількісної гістології почав закладатись ще на світанку мікроскопічних досліджень. Вважають, що перші спроби вимірювання клітин були зроблені наприкінці XVII століття голландцем [[Антоні ван Левенгук]]ом (Antoni van Leeuwenhoek), котрий оцінював розміри еритроцитів, порівнюючи їх з піщинками. З часом для подібних вимірювань почали застосовувати спеціальні оптико-механічні пристрої, наприклад окуляр-мікрометр, у якому вимірювальна шкала або візири, що рухаються, проекуються у фокальну площину мікроскопа. У мікроскопію окуляр-мікрометр попав з астрономії, де він був вперше застосований Вільямом Гаскойном (William Gascoigne) (1612–16441612—1644) [Vazquez, Vaquero, 2009].
 
Ще один вимірювальний прилад — гемоцитометр — почали використовувати у другій половині XІX віку. Це товсте скло з прямокутним заглибленням, яке заповнюють суспензією клітин. Клітини у цьому заглибленні підраховували під звичайним світловим мікроскопом. Іноді цей прилад застосовують і тепер. Як цікаву деталь можна додати, що Вільям С.Госсет (William S.Gosset), автор статистичного тесту Ст'юдента, в свій час використовував гемоцитометр для підрахунку клітин пивних дріжджів [Gosset, 1907].
Рядок 20:
Якщо головним інструментом гістології є мікроскоп, то у кількісній гістології цю роль відіграє система аналізу зображень, яку спрощено можна уявити собі як мікроскоп, з'єднаний з комп'ютером. Програмна частина таких систем включає десятки алгоритмів, націлених на аналіз різноманітних параметрів тканин та/або клітин. Деякі системи аналізу зображень навіть спроможні приймати діагностичні рішення, що відносить їх до категорії так званих [[Експертні системи|експертних систем]] [Bourzac, 2013].
 
Застосування математичних моделей вказує на набуття природничою науковою дисципліною стану зрілості. Як ілюстрацію тут доречно згадати діяльність англійського дослідника Деніса Нобла (Denis Noble). У 1960 році, ще коли він був студентом, Д.Нобл запропонував математичну модель [[Кардіоміоцит|кардіоміоцитукардіоміоцит]]у. Випробування цієї моделі показали, що зміна електричного потенціалу у окремій клітині дозволяє відтворити ритм серцевих скорочень. Пізніше дослідник ускладнив завдання, перейшовши до моделювання тканини серця, а у 1990-х роках його моделі почали враховувати деталі анатомічної будови органу [Noble, 2002]. Зараз їх використовують для тестування ефектів антиаритмічних препаратів.
 
Прикладом іншої математичної моделі, яка описує розвиток тканини у просторі і часі, може бути інтерактивна модель органогенезу підшлункової залози. Вона використовує інтерфейс анімації, який дозволяє візуально спостерігати за процесом моделювання, а також впливати на нього. Клітини залози імітуються як автономні агенти, що сприймають сигнали оточуючого середовища та відповідним чином реагують на них. Інтерфейс базується на рушії 3D GameStudio — комерційному програмному продукті, який використовують при розробці комп'ютерних ігор та програм віртуальної реальності [Setty et al., 2008].
Рядок 27:
Сучасні застосування кількісної гістології спрямовані на:
 
: [[Файл:Cluster (ukr).jpg|міні|713x713пкс|Приклад застосування кластерного аналізу до класифікації клітин папілярної карциноми щитоподібної залози за критерієм розміру ядра. Мікрофотографія клітин (А). Ієрархічна дендрограма ілюструє групування клітин за обраним критерієм. ]]● Розробку нових методів, що дозволяють позбутися високої варіабельності оцінок, отриманих різними дослідниками.
 
: ● Знаходження нових критеріїв оцінки функції тканин, а також маркерів патологічних процесів.
Рядок 44:
* Bourzac K. Software: The computer will see you now. Nature, 2013, 502(7473): S92-S94.
* Glaser J., Greene G., Hendricks S. Stereology for biological research with a focus on neuroscience. Williston: MBF Press, 2007, 104 p.
* Gosset W.S. On the error of counting with haemocytometer. Biometrika, 1907, 5(3): 351–360351—360.
* Howard C.V., Reed M.G. Unbiased stereology. Three-dimensional measurement in microscopy. Oxford: Bios Scientific Publishers, 1998, 239 p.
* Noble D. Modeling the heart — from genes to cells to the whole organ. Science, 2002, 295(5560): 1678–16821678—1682.
* Setty Y., Cohen I.R., Dor Y., Harel D. Four-dimensional realistic modeling of pancreatic organogenesis. PNAS, 2008, 105(51): 20374-20379.
* Vazquez M., Vaquero J.M. The sun recorded through history. Springer, 2009, 382 p.